Виготовляє писанки… із сіна
А пасхальні обереги – з верби та безсмертника
Руслана Турик із Тоболів Камінь-Каширського району Волинської області працює в місцевій школі вчителькою образотворчого мистецтва. Молода жінка змалку мала хист до малювання. Однак нині займається ще й виготовленням картин, ляльок, оберегів з природного матеріалу. Каже, аби прикрасити на Пасху свій дім, далеко ходити не треба: нарвати гілок верби, влітку засушити квіти безсмертника – і можна плести гарний віночок-оберіг.
Є приказка, що чоботар ходить без чобіт. Ось так і в Руслани Турик: усе, що вона виготовляє, роздарює. Хоча молода жінка мріє про виставку власних робіт у місцевому Будинку культури. Але то на майбутнє… А поки що залюбки займається з дітьми не тільки малюванням, але й виготовленням різноманітних картин, витинанок із паперу.
– Кожен, якщо захоче, може зробити для власної оселі щось неповторне. А оця картина вже з іншого матеріалу, – показує жінка роботи. – На мішковині – квасоля трьох сортів, насіння кукурудзи, соняшника, горіхи. Раму також сама зробила. Вийшов такий собі узор.
Використовує Руслана Петрівна все, що є під руками. Наприклад, велетенську писанку виготовила… з сіна. І віддала її у Камінь-Каширський краєзнавчий музей.
– В роботі навіть згодилися пластикові пляшки, бо саме з них я виготовила каркас яйця. Потім у батьків у стодолі повибирала гарне сіно. Рівномірно його намотала на пляшки, надаючи форми яйця. Прикрасила безсмертником, кукурудзою, різноманітним насінням. Квіти безсмертника взагалі використовую у багатьох роботах, адже вони символізують життя і безсмертність людської душі. Вони гарно зберігаються, тому для роботи незамінні. Використовую їх і у віночках, які виготовляю до Великодніх свят. Плету вінки з вербових гілочок, оздоблюю писанками і безсмертником. Такий виріб прикрасить двері оселі, можна повісити й на стіні біля святкового столу.
А щодо крашанок, то жінка надає перевагу тільки природнім барвникам. Яйця на Пасху фарбує в цибулинні. Наші бабусі ще використовували перші сходи зеленого жита та березові бруньки, що надавало яйцям зеленуватих відтінків, латаття, яке радувало око жовтуватим кольором.
– Знаєте, в селі дуже багато роботи. Тому іноді недостатньо часу приділяю улюбленій справі, бо треба і про господарство дбати, – каже Руслана.
Її родина в Тоболах має теплиці. Вирощують щороку 600-700 кущів високорослих помідорів, кілька сотень низькорослих та перець. Споживають не тільки самі, але й продають овочі на ринках навколишніх сіл. Господиня каже, що для наших волинських земель найбільше підходять ранні та надранні сорти помідорів і перцю. Дівчина кілька місяців тому вийшла заміж, тож хоче, щоб чоловік змайстрував теплицю й на своєму обійсті. А ще мріє про плантацію полуниць.
– Хоч тоді роботи тільки додасться, але ж жити в селі і сидіти, склавши руки, не виходить. Треба трудитися, ночами недоспати, щоб опалювати теплиці, від приморозків кущі рятувати агроволокном, згодом поливати... Клопітка справа, але зиск у цьому є. Насамперед, споживає якісні овочі родина. Та й приємно, коли за вирощене тобі дякують люди… – підсумовує вчителька.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
Руслана ТУРИК
| Comments: |
