“Я прислуговував на богослужіннях владиці Іларіону”
2012 року збігаються дві дати: 130 років з дня народження (15 січня 1882-го) і 40 років з дня смерті (29 березня 1972-го) видатного українського вченого, громадського і церковного діяча, професора Івана Огієнка. У православному світі він знаний як митрополит Іларіон, який здійснив неперевершений переклад Біблії на сучасну українську мову з першоджерел. Унікальними живими спогадами про знаменитого співвітчизника поділився відомий на Волині будівельник Ростислав Стрілка.
- З листопада 1940-го до травня 1944-го я навчався в українській гімназії міста Холма. Мешкав у квартирі священика Володимира Мархеви, де була організована "бурса" для учнів гімназії, технічної школи та інших навчальних закладів. У кімнаті разом з бурсаками було ліжко для Семена Любарського (депутата польського сейму). Людина поважного віку з вищою освітою, він був для нас, учнів, джерелом додаткових знань.
В помешканні отця Володимира Мархеви вечорами збиралось невелике коло людей: серед них - секретар консисторії Холмсько-Підляської єпархії Семен Любарський, який очолював друкарню і опікувався бібліотекою. Вони захоплювались активною діяльністю владики Іларіона.
Мене і троюрідного брата запросили прислуговувати владиці Іларіону під час Богослужінь у соборі. З того часу минуло 68 років… Перше, що запам'яталося в особі владики, його зовнішність. Обличчя отця Іларіона було завжди спокійним, зосередженим, і одночасно лагідним, ніби випромінювало відкриту душу до людей. Владика з любов'ю ставився до молоді, яка заполонила міста Холм, Грубешів, Влодава, Красностав, навчаючись в гімназіях, технічних школах, початкових школах, на різних курсах. Серед викладачів були емігранти з Волині, Галичини і Буковини.
В гімназії і технічній школі міста Холма організовували академії до пам'ятних дат відомих українських діячів. На таких заходах обов'язково бував митрополит Іларіон і виголошував промову.
Німецька окупаційна влада у Польщі під час Другої світової війни і римо-католицька громадськість Польщі негативно сприйняли наречення і хіротонію архієпископа Іларіона в жовтні 1940 року на високу посаду Холмсько-Підляської єпархії. Однак попри все владика відвідував парафіяльні громади єпархії.
В будинку на другому поверсі, де були архієрейські палати, обладнали домову церкву, яка вміщувала 140-150 осіб. Богослужіння відправляли священики, які служили в соборі. Владика Іларіон приходив молитись як пересічний віруючий. Ранкові служби відвідував рідко - був зайнятий справами єпархії, духовної семінарії (читав лекції), а також приймав парафіян, які зверталися з особистими питаннями. Вечірні служби відвідував регулярно.
Життєве кредо, яке сповідував владика Іларіон: "Служити народові - то служити Богові". Його любили за щире і чуйне ставлення до людей. Владика користувався великим авторитетом. Сам багато працював і вимагав від інших. Народ почував себе вільним і, я б зауважив, щасливим, незважаючи на те, що точилася Друга світова війна. В краї всюди було чути українську мову. В недільні і святкові дні на Святій Даниловій горі, куди приходила учнівська молодь, міська інтелігенція і приїжджали селяни з навколишніх сіл, розмовляли лише українською мовою. Лунали пісні, а також "Ще не вмерла Україна". Над головами майоріло кілька синьо-жовтих прапорів. Літньої пори жінки і чоловіки приходили у вишиванках. Після закінчення Божої служби владика Іларіон з балкона вітався і звертався до присутніх з промовою, яку віряни слухали із захопленням.
Ростислав СТРІЛКА,
м. Луцьк
| Comments: |
