Я була би настільки багатою людиною, що за різнобарв’ям свого розкішного життя не мала би часу сидіти за цією писаниною, а поверталась би десь із Парижа з купою пакунків з обновками. Відверто, критично, але правдиво. А що ж іще лишається робити нам, звичайним українцям, як не іронізувати над тим, що відбувається в країні, де ми живемо?! У свідомості пересічного громадянина України поняття нардеп асоціюється із пихатим бюрократом, котрий тільки те й вміє робити, що розкидатися красивими словечками із високих трибун.
Отож, якби я стала народним депутатом, серед першочергових завдань було б наступне:
– відмовитися від гучних лозунгів на кшталт «я зможу змінити ваше життя на краще» або «я знаю, як вивести країну з кризи», які дратують людей;
– замінити розклеювання постерів та розповсюдження рекламних брошур безпосереднім спілкуванням із виборцями;
– замість годування людей красномовними обіцянками відповідати на реальні потреби конкретними діями: прокласти дорогу, налагодити рух транспорту, відновити медичний чи освітній заклад, узяти шефство над дитячим будинком, створити нові робочі місця;
– яким би не був особистий дохід, не виставляти публічно свої статки, тим самим розхитуючи і без того змарнілу психіку наших громадян, частина з яких вже переступила межу бідності.
Попри всю цю демагогію, себе у великій політиці я не бачу. Це сфера, де, на жаль, часто губляться моральні цінності.
Альона ГАРБАРУК,
смт Голоби
Ковельський район,
Волинська область
Comments: |