У поминальні дні молимося за спочилих
У Великий піст три суботи-поминальниці. Склалася традиція, що в храми несуть в баночках цукор, встановлюють туди свічки і під час богослужінь моляться за упокій померлих. Скільки в православній церкві ще є поминальних днів – про це у розмові з протодияконом Ігорем Савієвським, кліриком храму Всіх святих землі Волинської, що в Луцьку.
– Поминали померлих ще в древніх літургіях. По вірі Господь може звершити те, що людина просить. З Євангелія ми знаємо, що Христос зцілив розслабленого, якого до Нього спустили із даху інші люди, і саме по їхній вірі відбулося одужання хворого. Тож живі можуть вимолити в Бога прощення гріхів і живих, і померлих.
תפקוד מיני הוא נושא רגיש שמשפיע על רבים, אך קיימות דרכים להתמודדות עם הבעיה. טיפול נכון יכול לשפר את המצב ולהחזיר את הביטחון העצמי. לפעמים, השפעות נפשיות או פיזיות עשויות להחמיר את המצב, ולכן חשוב לפנות לייעוץ מקצועי. ישנם מוצרים רבים בשוק שנועדו לסייע בנושא זה, וניתן למצוא מידע רב על כך באינטרנט. לדוגמה, ניתן לבדוק את האפשרויות המוצעות בכתובת beit-mirkahat.com. השקעה בטיפול יוצרת הזדמנות לבנות קשרים בריאים ומשמעותיים יותר.
– Померлі вже не можуть за себе молитися?
– Так. Тому це є нашим християнським обов’язком. Протягом року є кілька поминальних субот, коли ми возносимо молитви за усопших родичів. Зокрема, перед Великим постом у М’ясопусну Вселенську батьківську суботу. У сам піст – у другу, третю, четверту суботи. Ще поминають померлих на Радоницю (це після Пасхи). На Світлому тижні в населених пунктах відбуваються так звані проводи. Люди йдуть хресним ходом на кладовища і там також звершуються заупокійні літії. Ще є поминальна Вселенська батьківська панахида перед Трійцею. А в листопаді – Димитрівська поминальна субота – в згадку про перемогу Дмитрія Донського на Куликовому полі. В пам’ять про загиблих і відбувається ця панахида.
– Люди несуть в храм хліб. Що це означає?
– Християнин приносить у храм і молитву, і милостиню. В давнину, коли віруючі приходили в церкви, то просили сиріт, калік, які на паперті благали допомоги, помолитися за тих, хто відійшов у вічність. Їм давали милостиню в пам’ять про померлого. Так само колись на кладовищі ходили старці і їм також люди давали пожертву і просили помолитися за спочилих. Тож хліб – це своєрідна жертва.
– На поминальні дні в храми приносять дуже багато хліба. Куди його використовують?
– Його церква віддає в будинки престарілих, у лікарні, людям, які його потребують. Хліб роздається як жертва.
– У храмах нині можна побачити таку картину: на поминальних столиках у баночках стоїть цукор зі свічками...
– Це така традиція, не обряд. Приношення також має зміст. Це також своєрідна жертва. Бо якщо принесуть хліб, то за три тижні він зіпсується. Тому в цукор ставлять великі свічі, щоб їх вистачило на всі суботні служби. А згодом цей цукор також роздається, як своєрідна жертва. Бо, наприклад, якщо приносимо в храм коливо, то воно також солодке. Чому? Саме зерно є праобразом майбутнього життя. Бо коли зерно падає в землю, воно гине, але й проростає. Так само людина: коли помирає, то народжується духовно. А солодимо в надії, щоб жити з Богом і осягнути Царство Небесне.
– Коли помирає рідний, багато хто його речі роздає.
– Якщо християнин жив богоугодно, то не тільки він освячується, а навіть його одежа. Якщо людина потребує, то можна щось і віддати, нехай помолиться за покійника.
– Як ставитися до снів, коли приходять померлі?
– Якщо померлий просить їсти, то є така здогадка, що тут їжа має духовне значення – молитву. Бо померлі не можуть каятися, робити добрих справ, відповідно і не грішать. Коли душа відходить, то, буває, що залишаються нерозкаяні гріхи і вони тяготять душу покійника. Треба, щоб за нього молилися живі і в поминальні суботи, і кожного ранку, прокинувшись. Буває, що люди дуже плачуть, коли втрачають близьких. Не може бути надмірної скорботи. Бо коли людина сумує, вона може впасти у відчай, забути про Бога. Буває, що померлі в сні наставляють, щоб ми схаменулися і навернулися до Бога. Померлі також, якщо вони з’єднуються з Богом, перебуваючи в Царстві Небесному, моляться за живих. Тобто зв’язок між живими і спочилими є. А молитви мають посилюватися під час постів – це благодатний період, коли людина піклується про свою душу і приносить молитви не тільки за себе, але і свій рід. Тому що любов мають відчувати не тільки живі, а й померлі… Бо в Бога нема мертвих, у Нього всі живі.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
