Ура! Тітці Дашці з Рудки-Козинської виповнилося 100 літ!
За моєї пам’яті це друга односельчанка, котра дожила до такого поважного віку у Рудці-Козинській. Наприкінці минулого століття подібний ювілей відзначала Текля Солопчук. Небагато знайдеться в області сіл, котрі можуть похвалитися подібними рекордами. Тому я по праву горджуся своїм рідним селом, такими славними земляками. І з радістю прийняв запрошення на столітній ювілей до Дарії Петрівни Борачук.
Вручаю квіти, цілую у щоки, руки.
Зичу прожити до 120. А в самого серце ледь не вискочить з грудей. Бо торкаюся до незвичайної жінки – столітньої. Не щодня випадає така нагода. Ще хвилююся й тому, що тітка Дашка ровесниця моєї мами Афанасії Іовни. На жаль, її немає на цьому світі ось уже вісімнадцять років.
Дарія Борачук – легенда Рудки-Козинської. І не тільки тому, що виростила четверо дітей і нині має 12 внуків, 30 правнуків, кілька праправнуків, 100 років за плечима! Вона прожила воістину рідкісно трудне життя. Пережила дві світових війни, залишалася без даху над головою, витримала неймовірні знущання чоловіка. Він був нижчим на зріст за тітку Дашку, а характер – рідкісно вредний. І руки простягав, і ображав. Можна собі уявити, як допік, бо одного дня у 1957 році вона взяла за руки малих діток, а на плечі пожитки і пішла з хати. Спочатку прихистив брат Дем’ян, потім односельчанин Роман Фенюк, пізніше звела землянку, а тоді – й хату.
Це зараз кожна третя пара розлучається. Тоді ж то була величезна рідкість. Яку ж треба було мати силу волі, характер, щоб відважитися на таке. Смутно пригадую, як мати розповідала комусь про цей випадок і плакала, шкодувала тітку Дашку. І в селі всі співчували.
І вивела дітей в люди. Троє з них – Ганя, Володя, Василь побудували поруч великі оселі. Живуть добре. Та тітка мешкає у своїй хаті, дає собі раду.
– Та ще й нами керує, – жартує Василь. – А ми прислухаємося, бо мати завжди мудро порадить.
Життя навчило. А ще, мабуть, загартувало, дає силу на многії літа. Не обійшлося і без Господньої помочі. Бог віддячує Дарії за труди праведні, глибоку віру.
Слухаючи тости, щирі вітання, добрі побажання, тітка Дашка зовсім втомилася. Прихилила голову до подушки і заснула. А щасливі потомки щасливої столітньої цариці-матері Борачуків, багатостраждальниці, прабабусі і прапрабабусі продовжували веселитися, відзначати 100-літній ювілей. Усім вам, Борачукам, і нам дожити до такого віку!
Євген ХОТИМЧУК,
Рожищенський район,
Волинська область
Фото автора
P.S. Всього в Рожищенському районі проживає троє столітніх людей, у Волинській області – сорок вісім.
Родина БОРАЧУКІВ
| Comments: |
