Дев’ять коханих дружин Яшки-білінчика

Про Якова Відніка із села Скулин Ковельського району на Волині кажуть: "Маленький, та спритний". У свої вісімдесят два чоловік почувається бадьоро. Він переконаний, що людей на світі тримає любов. Розповів, що мав аж… дев'ять дружин.

Дві сестри побилися за жениха

Перший раз одружився, коли йому виповнилося лише… п'ятнадцять.

- Бідно жили, хлібом побирався, не наїдалися, то мати все казала: женися. То й женився, - розповідає Яків Пантелеймонович. - Перша жінка Федора була зі Стеблів. Вже нема її на світі. З нею хлопця нажили, але він одразу помер. Прожив у шлюбі три роки та й подався у Казахстан на цілину.

Дід Яків каже, що то молодість кликала в дорогу, працювали самовіддано. І любили так само пристрасно. В Казахстані знайшов іншу - повариху Ніну з Білої Церкви. Та з нею теж не довго тішився. Тим більше, що їхнє спільне дитя, як і від першої дружини, померло.

- Після цього потягнуло мене в рідні краї. Навіть нині не знаю, чи жива Нінка. Мабуть, ще є на світі, бо таки крепка баба була.

- І ви тоді до Федори повернулися?

- Ні. Була згодом Таня… З нею Бог дитину послав. Донька живе у Полтаві. В гостях там був тільки один раз. А ще жив з Наталкою, Настею… Але її двоюрідна сестра Дунька відбила. Прикро, що дві сестри так і не озивалися після того одна до одної, навіть билися між собою. У Дуньки чоловік був в УПА, та в бою загинув. Син у неї є від першого чоловіка, та й разом ми двох дітей нажили. Віра ще молода, а вже вдовою зосталася, живе неподалік. А син Коля в тюрмі…

"Молоденька жінка, як і хліб - свіжий кращий, ніж черствий"

Дід Яків зізнався, що назвав доньку на честь свого першого кохання - дівчини Віри, яку кохав ще до Федори. До речі, це ім'я витатуюване в Якова Пантелеймоновича на руці - як згадка про ту світлу любов! На іншій руці - викарбуване ім'я Яша, серце і голуби, що цілуються. Ось такий собі татуйований 82-річний дід...

- Ви такий багатолюб, мабуть, ніколи з жінками й не сварилися?

- Де там. Сварився. Тож всі сваряться, тільки не завжди про це говорять. Бувало, зі злості ще й билися. Але Дунька мене шкодувала. Якось під час сварки розізлила, то я навіть стріляв по ній. Правда, цілився в дерево, а пальнув, щоб налякати. За це викликали в контору колгоспу. Покликали і дружину. Кажуть, п'ять літ загрожує такому "мисливцю". Але Дунька випросила п'ять діб... Шкодувала...

Яків Віднік собі їсти не варить, ходить снідати-обідати до доньки Віри від дев'ятої жінки. Допомагає їй господарювати. Утримує вдома білогривого коника. Мешкає у старенькій оселі. Купив її, а добрі люди допомогли перевезти і скласти на подвір'ї, де він жив зі своєю останньою дружиною, яка три роки тому померла. Нову хату залишив онукам.

- Самому найкраще, - посміхається. - Може б, ще женився, але з хатини ні ногою…

Марія ДУБУК,

Волинська область

Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

 

 

• Нравится
•