Кілька штрихів до портрета Ніла Хасевича

5 березня минає 60 років з дня загибелі Ніла Хасевича. Працюючи з документами Рівненського обласного архіву, я кілька разів натрапляв на відомості про Ніла Хасевича та його предків. Сам Ніл Хасевич народився 12 листопада 1905 р. у селі Дюксині Деражнянської волості Рівненського повіту. Батько Ніла, Антон Іванович, - дяк, згодом диякон у с. Дюксин. У віці 14 років, як видно з документів, уже був сиротою. Діда Ніла звали Іван Хомич. Народився в 1828 чи 1829 р. в с. Вільні Острозького повіту. З 1852 р. був паламарем, а з 1878 р. дяком у Тинному. Освіти не мав ("в училищах не был"). "Поведінки дуже хорошої", - засвідчує документ 1882 року. Мав трьох дітей: Петра, Антона, Ганну і Теклю. Тобто у Ніла був один дядько і дві тітки. Прадід Ніла Хасевича також був дяком. Служив у селі Вільні. Можливо, це село Вілія сучасного Острозького району Рівненської області.

Знайшлося й кілька деражненських слідів Ніла Хасевича. Що він був у Деражному мировим суддею - загальновідомий факт. А з газети "Наша перемога", офіційного органу Деражнянського району, дізнаємося, що в часи німецької окупації художник був відомою постаттю в Деражному. Справді, Ніл Хасевич розбудовував у Деражному самостійну владу. Як освічена, інтелігентна людина, мав авторитет у селян. Вів просвітницьку роботу. В одному з номерів газети "Костопільські вісті", за 5 липня 1942 р., читаємо:

"Деражне. В Деражному 21 червня в неділю, себто в переддень роковин початку кінця червоного терору на Україні, п. Хасевич виголосив в місцевій "Просвіті" реферат на тему "Комунізм - наш ворог номер один". Доповідь ця викликала велике зацікавлення та схвалення змістових думок прелеґента (доповідача - авт.)".

Брав участь у культурному житті. Напевно, й організовував його. У Деражному ще з польських часів був славний на всю округу драматичний гурток. Під час війни ще один такий гурток організував один із синів місцевого священика, Володимир Гаськевич, але вже в школі. 1942 року аматори ставили п'єсу Іванни Блажкевич "Тарас у дяка". Петро Маркович, на той час підліток, згадував: "Ніл щось малював. А я читав і грав у п'єсі. Нілу я сподобався. Ти, каже, будеш артистою". Саме так: не артистом, а артистою. Тоді так говорили. Петро Макарець проніс ці слова крізь усе життя. Тому й став відомим у Рівненській області та за її межами артистом розмовного жанру і хормейстером. Працював у Рівненській обласній філармонії, керував хорами, зокрема в Деражному та Цумані. Колективи займали призові місця на оглядах.

Отакі кілька штрихів до портрета Ніла Хасевича. З родоводу бачимо, що художник був кров від крові, плоть від плоті волинянином, а не чужоземним зайдою, як ті, хто розправився з ним 60 років тому. Хто вони, його кати? Де вони тепер, кому потрібні, хто згадає? Пам'ять же про Ніла Хасевича - вічна.

Володимир Шабаровський,

член Національної спілки краєзнавців.

м. Костопіль Рівненської області.

• Нравится
•