50 літ пече хліб на домашній заквасці

Колись у кожній сільській хаті стояли дерев’яні ночви чи діжа, де дбайлива господиня замішувала хліб. Притому займало це диво-дійство цілісінький день. Тепер люди поспіхом йдуть у магазин і купують там буханець-другий. Однак залишилися ще в селах люди, які не уявляють собі сніданку чи обіду без паляниці, спеченої на природній заквасці. До таких належить і Любов Троць із села Лісняки Старовижівського району, яка за півстоліття не одне дно в діжі «змісила», і його довелося замінити.

Любов Пилипівна почала пекти хліб, як вийшла заміж. Діти покотилися, як горох – аж п’ятеро Бог дав. Сім’я велика, тож ротів вистачає.

– Чоловік працював у колгоспі комбайнером. Діти на канікулах теж на току трудилися. А що отримували взамін? Збіжжя. Бувало, фурами його додому возили. То мали що їсти і самі, і худоба, – розповідає 74-річна жінка. – Намелемо борошна – є з чого хліб пекти. Ото маю діжу, в якій його замішую. Була стара, то зносилася-змісилася. Літ тридцять тому придбала в Ковелі на базарі нову. Обкрутила великою хусткою – і додому привезла. Але вже і в цій дно міняли – теж відслужило.

Любов Пилипівна ви-піканню присвячує цілісінький день. Спозаранку кладе скоринку черствого хліба в діжу, де ще залишилося тісто з минулої випічки, заливає все водою і ставить в тепле місце. Ввечері додає солі, води, борошна – і на ніч знову в тепло. Прокидається вдосвіта. Розпалює піч, бо щодня в ній варить свиням їсти, тож не звикла довго спати. Тоді ще підмішує борошна. Якщо розчина кислувата на смак, може додати трохи цукру. Житнє і пшеничне борошно бере в пропорції 50 на 50. Хліб випікає раз у тиждень по сім буханців.

– Сама його не з’їдаю. В основному роздаю дітям. Якось із сином приїжджав один чоловік з Луцька, то так хвалив, що в знак вдячності привіз і подарував мій портрет, – показує жіночка велике фото. – Возили мій хліб і в Санкт-Петербург. Вельми смакували ним друзі мого внука. Ось недавно дзвонив, казав, що приїде: «Але напечіть, бабусю, хліба, знову хлопці замовили».

– Руки не болять місити?

– Поки що ні. Мені подобається така справа. Ще як в ланці працювала, то не раз жінки говорили: «Принеси, Любо, свого хлібчика…» І на весілля пекла родині. На Трійцю навіть у форми клала лепеху. Тоді він був пахучий. Пам’ятаю, що наші бабусі взагалі випікали хліб на листі дуба, капусти, додавали в тісто чорнушку – це також надавало приємного аромату.

Але найбільше Любов Пилипівну дивує, що українці дожилися до того, що домашній хліб на заквасці тепер став як гостинець. Дехто просить жінку: «Хочу пригостити запашним буханцем зна-йомого з міста. Спечіть…» Жінці прикро, що люди «підсіли» на штучні продукти.

Любов Троць переконана, що навіть господиня у міській квартирі може вивести природну закваску. Аби було бажання і ліньки не брали. Її ж руки за 50 літ перемісили вже стільки хліба, що й у вагон не збереш.

Марія ДУБУК,

Волинська область

Для довідки: Колись хліб випікали на житніх та вівсяних заквасках. Від цього він був грубішим, але використання неочищеної муки сприяло збереженню в ньому всіх корисних речовин. Нині печуть інакше. Для цього використовують не природні закваски, а вигадані людиною термофільні дріжджі. Дієтологи світу давно вже забили на сполох. Адже пишний дріжджовий хліб випечений з високоякісної пшеничної муки, а експерти стверджують, що сучасній людині з її малорухливим способом життя і дуже калорійним харчуванням необхідний інший хліб – грубий, бездріжджовий, багатий на харчові волокна, вітаміни та мінеральні речовини, без цукру і жирів.

 

• Нравится
•