Підприємство «Тур» працює з прибутками

Понад тридцять літ віддав йому Петро Смаль

Про успіхи, колектив та плани

Підприємство «Тур» створене 25 грудня 1975 року і в ньому нараховується 49,7 тисячі гектарів лісів. Вони входять до семи лісництв – Зеленського, Зарічанського, Стеблівського, Поворського, Підрізького, Голобського, Черемошненського. 12 відсотків площ – заказники. Основним видом діяльності товариства є ведення лісового та мисливського господарства. Із майже 50 тисяч гектарів лісів на мисливські угіддя припадає 32 тисячі.

– Живемо за принципом: зрубав дерево – посади десять, – переконливо говорить Петро Петрович. – Середній приріст одного гектара лісу в рік сьогодні становить 4,5 метра кубічних. За останніх 10 літ приріст запасів деревини склав один мільйон 875 тисяч метрів кубічних, що дуже радує. «Тур» виконує роботи від збору насіння до рубок головного користування. Маємо свій розсадник, де вирощуємо до двох мільйонів сіянців. За-ліснюємо щорічно 200-300 гектарів площ. Підприємство саме на себе заробляє, 2011-й закінчили з прибутком у мільйон гривень. Загалом в рік сплачуємо до трьох мільйонів гривень різних видів платежів.

На підприємстві працює 250 людей. Правда, колись їх трудилося тут удвічі більше, адже лишень на фабриці з лозоплетіння було зайнято майже 200 осіб. Вони виробляли продукції на мільйон рублів у рік. Відправляли вироби в Німеччину (там навіть було своє представництво) та Росію. Тепер працюють під замовлення. Спеціалісти перейшли на так звану надомну форму праці.

– Колись товари народної творчості не оподатковувалися. Адже це важка ручна праця. І тоді можна було працювати. Це були додаткові робочі місця, люди реалізовувалися як фахівці, вони виробляли неповторні речі. Хоч рентабельність становила 7-8 відсотків, це не було чимось надприбутковим, але зайнятість була, – продовжив директор.

Нині підприємство займається ще й переробкою деревини, яку відправляє за кордон – у Польщу, Німеччину, Австрію, Угорщину, Італію, Францію. Адже ціни там значно вищі, ніж на внутрішньому ринку. Як каже керівник, продають в основному низькосортну деревину. Виготовляють на замовлення меблі з дерева та лози, матеріали для будівництва осель – плінтуси, дошки для підлоги, вагонку. Займається «Тур» і зеленим туризмом, вирощують коні… На підприємстві планують запустити лінію переробки відходів на брикети. Вже закупили обладнання в Польщі, однак через митне законодавство ввезти його в Україну дорого коштує. Петро Смаль мріє, щоб на повну запрацювало виробництво з виготовлення виробів з лози. Щоб і надалі оновлювався автотракторний парк, вдосконалювалася технологічна обробка деревини. І, звичайно, збільшувалося звірини у лісах – оленів, лосів, диких свиней, козуль, рисі. Натомість потрібно посилити боротьбу з браконьєрством. Каже, що проти порушників навіть доводиться на шляхах застосовувати… борони. Був випадок, що сам стояв під дулом гвинтівки браконьєра.

Чимало коштів товариство жертвує на будівництво храмів міста. Минулоріч колектив став лідером природоохоронної діяльності 2011 року. Ковельська міська рада нагороджувала «Тур» 2010-го за кращий благоустрій та з нагоди 700-річчя міста.

– Ми живемо активно, – зізнається керівник, – бо беремо участь у різноманітних всеукраїнських конкурсах та ярмарках. Та й про своїх колег не забуваємо. Кращим молодим працівникам допомагаємо безкоштовно придбати будматеріали для власного житла, надаємо допомогу при народженні дитини, оплачуємо путівки на відпочинок. Звертаються люди до нас, коли біда…

Про цінності та авторитети

Петро Петрович Смаль народився 6 травня 1953 року в селі Стеблі Ковельського району. Після восьмирічки навчався у Шацькому лісному технікумі. Працював у державному мисливському господарстві «Голоче» Кіровоградської області. Після служби в армії прийшов на роботу в дистанцію захисних лісонасаджень Львівської залізниці. З 1977 року – на підприємстві «Тур». Обіймав посади начальника дільниці, лісничого Стеблівського лісництва. З 1983 року – головний лісничий, а з 2000-го – директор Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства «Тур». Одружений, має доньку і сина, двох внуків. Заслужений лісівник України, нагороджений грамотами Кабміну та Верховної ради, удостоєний церковної нагороди – ордена Георгія Побідоносця.

– А якби не обрали професію, пов’язану з лісовою галуззю, ким би стали?

– Не знаю. Ще у восьмому класі знав, куди піду вчитися далі. І директору навіть про це заявив. Хоча мав схильність до математики.

– Хто для Вас у житті авторитет?

– Мої батьки (на жаль, вже покійні). Тато також працював у лісовій галузі.

– Які риси цінуєте в людях?

– Справедливість і порядність.

– Ким би хотіли бачити своїх внуків?

– Хочеться, щоб були порядними людьми. А життєву дорогу нехай самі обирають.

– Яку музику любите?

– Класичну та народну.

– У Вас багато друзів?

– Щирих багато не буває.

– Є людина, з якою б пішли у розвідку?

– Так. Таких також небагато.

– Який колір любите?

– Зелений, бо це колір лісу.

– А хобі?

– Я дуже закоханий у квіти. Вирощую троянди, біля власного будинку росте до сотні кущів. Навіть вивів чорну.

Водночас Петро Петрович дуже любить полювання. Йде до лісу не так за звіриною, як на відпочинок та прогулянку. Каже, що для нього головне помандрувати, дотриматися всіх ритуалів мисливця.

– На полювання набагато більше винесеш з дому, ніж принесеш, – посміхається. – В кожній команді свій ритуал. Я особисто люблю варити для всіх куліш…

Марія ДУБУК,

Волинська область

Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

 

 

 

 

• Нравится
•