Ексклюзивне вбрання створює… гачком
Важко уявити, як таку красу можна створити, не маючи бодай мінімальної художньої чи дизайнерської бази. Бо не вчилася пані Мирослава ані на модельєра, ані на швачку, ба, навіть жодні курси, де б могла опанувати хоч якісь техніки в’язання, пошиття чи моделювання одягу, не закінчувала. Вона – самоучка. Скромно зауважує, що кожна техніка (а навіть непрофесійним оком їх можна нарахувати десятки) – то виключно плід її фантазії: що уява вималює, те руки самі вив’язують.
– Я справді не вчилася цьому ані по книжках, ані по Інтернету, – розповідає майстриня. – Розумієте: щось мене вразить (якась деталь чи просто серед зими запахне літом), беру у руки гачок і нитки – і вони самі, мимоволі, відтворюють те, що я в думках бачу.
Вона показує, як народжується нова сукня. За лічені хвилини в руках уже розквітає загадкова квітка чи поглядає на тебе божа корівка – все залежить від авторського задуму. На вбрання таких деталей треба сотні! Коли всі елементи готові, жінка на сірій шерстяній тканині малює викрійку, накладає їх, підшиває легенько і зв’язує гачком. А тоді – хоч на подіум!
Нитки використовує лише найкращого ґатунку. Й не дивно: декотрим її сукням понад десять літ, а вони – наче щойно створені, сяють блиском і барвами. Причому, на своє вбрання господиня не дмухає і не ховає його за склом, а щоденно одягає.
Цікаво, що за фахом пані Мирослава – історик. Нині закінчує магістратуру у Рівненському державному гуманітарному університеті. Певно, тому чимало її робіт мають назви, пов’язані з історією – скажімо, «Семіраміда», «Афродіта», «Друїдка Кордейла», «Сонцедара». А що жінка має філософську натуру, то з’явилися «Грані смарагду», «Казка ночі», «Ніжна пристрасть», природа надихнула на «Дивну весну», «Кульбабки», «Сакуру» й чимало інших.
Пані Мирослава відчиняє шафу – й очі розбігаються від тієї розмаїтої краси. Кожна сукня оригінальна і вражає по-своєму.
– О, маю ще дуже багато різних ідей! – помітивши моє зачарування, каже майстриня. – У мене в тому є потреба – як необхідність кожного дихати, як у поета – писати вірші. Тільки часу не вистачає. Та й очі втомлюються. А руки самі беруть гачок.
Що ж: розкішно виглядати цій чарівній пані не заборониш!
Наталія КРАВЧУК,
Рівненська область
| Comments: |
