Поліські озера і болота творять… клімат Європи
Вулиці у селі Світязь, що в Шацькому районі на Волині, порожні. Інколи проїде авто чи автобус. А от в літню пору тут ніде яблуку впасти: цей край облюбували не тільки українці, але й іноземці. Адже всіх манить озеро Світязь та ще два десятки природних водойм, які входять до Шацького національного природного парку.
Три держави об’єднаються в «Західне Полісся»
Цей край і справді щедро наділений Богом. Науковці Шацького національного парку заявляють, що тут – стратегічний запас води в Україні. І коли в інших регіонах нашої держави, як повідомляють ЗМІ, вода буває забруднена, то в озерах Шацького району вона чистіша, ніж у деяких міських водогонах країни, її можна пити і варити на ній рибну юшку.
– Парк, площею 32515 гектарів, було створено 1983 року, – розповідає його директор Петро Юрчук. – Сюди увійшли населені пункти, озера, лісові масиви і болота. Територія утворилася як ядро навколо озер. Постійна площа користування у 1983-84 роках становила 12 тисяч гектарів – сюди увійшли ліси Шацького лісгоспзагу та міжгосподарського лісгоспу. На сьогодні вона вже збільшилася до 22 тисяч гектарів. Парк створено, насамперед, задля збереження озерних комплексів. Бо ж визначальною особливістю цієї території є зосередження на ній великої кількості озер – різних за своїми характеристиками та походженням, і які утворюють одну з найбільших озерних систем Європи. Тут проходить головний Європейський вододіл, який розділяє басейни річок Прип’яті та Західного Бугу.
– А скільки всіх озер у Шацькому районі?
– Двадцять три, їх площа становить 6933 гектари. Правда, є кілька, які у підпорядкуванні місцевих рад, однак на них поширюється режим парку.
– Часто по телебаченню бачиш репортажі, що десь від заповідника відтяли частину території, хтось зазіхнув на частину парку… Яка у вас ситуація?
– У нас влада зайняла позицію, що територію природного заповідного фонду потрібно збільшувати, що і робиться. Тож з роками Шацький парк, який наступного року святкуватиме своє 30-ліття, розширюється. Його загальна площа із 32 тисяч гектарів зросла до 48 тисяч. Це майже весь Шацький район (він становить 75 тисяч гектарів). Якщо буде така можливість, то весь район хочемо зробити територією Шацького національного природного парку.
– А як до цього поставляться місцеві жителі?
– Позитивно. Запитайте будь-кого – і всі скажуть, що заповідні території потрібні, від цього тільки виграє і природа, і населення.
Нині у парку працює 120 осіб, які займаються охороною лісу, стежать за порядком. Чимало клопоту додається в сезон відпочинку. Адже тільки одного сміття працівники вивозять за день три-чотири причепи.
– Якщо ви помітили, то в нас немає стихійних сміттєзвалищ. Весь непотріб щодня збираємо, – продовжує Петро Володимирович. – І все – за гроші, які люди сплачують на екологічному посту. За рахунок тих коштів ми утримуємо рекреаційних працівників, які збирають сміття, транспорт, закуповуємо паливно-мастильні матеріали.
– У 1995 році територія Шацького парку була віднесена до водно-болотних угідь міжнародного значення. Бо в ньому знаходять притулок багато перелітних птахів. Як зазначають науковці, в Шацькому краї пересікаються два міграційні шляхи. Зареєстровано чимало водоплавних видів птахів, які занесені в Червону книгу України та в Червоні списки інших країн, – розповідає директор.
2002 року програмою ЮНЕСКО «Людина та біосфера» парк внесений до складу міжнародної мережі біосферних резерватів, чим підтверджена неповторність місцевої екосистеми у світовому масштабі. Сюди приїжджає багато відомих вчених (і не лише з України), які проводять дослідження, моніторинг території і, відповідно, працюють над збереженням біорізноманіття, яке тут є. Статус біосферного резервату по програмі ЮНЕСКО, окрім Шацького, отримало білоруське «Прибуське По-лісся» та польський «Полєський Національний парк».
– Минулого року восени підписана міжурядова угода трьох країн по створенню біосферного резервату «За-хідне Полісся». Тобто ці три природоохоронні території мають об’єднатися в єдину, хоч і знаходяться в різних державах. Їхній статус буде визначено ЮНЕСКО. Це буде другий в Україні тристоронній біосферний резерват і третій – у світі, – зауважив Петро Юрчук.
– Що це дасть?
– Буде вироблена одна стратегія охорони природоохоронних територій. Об’єднання цих трьох слов’янських держав в єдину природоохоронну територію дасть можливість зберегти наше спільне Полісся. А це великий об’єкт. Бо всі озера, болотні комплекси і все, що біля них є, творять клімат Європи. І цю територію треба оберігати. Крім того, спільна тристороння праця дасть можливість виробити єдині напрямки охорони довкілля, змогу людям тісно співпрацювати, робити якісь туристичні маршрути, щоб українці могли б поїхати і подивитися унікальні місцини Білорусі чи Польщі, а сусіди приїхали б до нас.
Білоруський кар’єр підсушить волинські болота?
– У ЗМІ чимало писалося про білоруський Хотиславський кар’єр, який завдасть шкоди всьому Шацькому поозер’ю. Яка зараз ситуація? Що каже природа з цього приводу?
– Достеменно сказати, що будівництво Хотиславського кар’єру вплине на цю територію, не можу. Ми оперуємо фактами. У нас є свердловини, по яких ми вимірюємо рівень підземних і напірних вод. За останні два роки жодних аномальних коливань і порушення рівня води не було. Поки що... Однак високі чини держави, Волинська обласна рада та адміністрація піднімають питання створення так званого моніторингу, тобто відновлення спостережних свердловин поближче до Хотиславського кар’єру. Щоб ми могли дійсно визначити, чи впливає ситуація, що склалася, на довкілля, чи ні. Або ж як буде впливати в майбутньому? Відстань до Хотиславського кар’єру понад 30 кілометрів. Кар’єр на волинську територію, безумовно, вплине. Тільки як? Ймовірно, заболочені ліси стануть сухішими, тобто в природі зміни відбудуться. Наші водойми – це озера карстового походження, на дні яких є крейда. А в ній – порожнини, по яких рухається вода. Теоретично можливо, що наші води перейдуть до білорусів. Поки що змін нема. Звісно, потрібно, щоб фахівці інституту гідротехніки та меліорації відновили спостережні свердловини поблизу кар’єру. Це питання має вирішуватися на рівні двох держав – України та Білорусі.
– Як у парку з браконьєрством?
– Є озера і ліси, звичайно, і є охочі там поживитися. 2010 року 250 осіб притягнули до відповідальності за браконьєрство на воді, 2011 року ця цифра дещо менша. Втрати відшкодованих збитків браконьєрами склали десь до 40 тисяч гривень, – розповідає директор. – 2010 року забрали 10 мисливських рушниць. Був випадок, коли спіймали порушника, який вполював дикого кабана. Він сплатив 10 тисяч гривень штрафу. Два роки тому ще один чоловік незаконно застрелив лося. Була відкрита кримінальна справа і збитки сягнули аж 20 тисяч гривень. Рибалки в основному порушують правила вилову риби. Тим більше, що сітки вільно продають на ринках. Колись затримували навіть з елекровудками. Люди на рибі прагнуть заробити, продаючи її відпочиваючим. А з іншого боку, населення не має офіційної роботи. В радянські часи ніхто з сітками на озера не ходив. Бо всі знали, що можна прийти у рибцех і там купити за чесну зарплату, наприклад, карасів – по 30 копійок за кілограм. Хоча і зараз у нас є дозвіл на меліоративний вилов риби щороку. Укладено угоду із ветслужбою, яка проводить її аналіз, і ми продаємо рибу весь сезон просто на території парку. Карликовий сомик не лімітується, а решту видів можемо виловлювати до дев’яти тонн в рік.
Петро Володимирович переконаний: щоб на заповідних природних територіях менше було браконьєрства, треба тут створювати, насамперед, робочі місця. Бо коли людина не зайнята, в голову лізуть недобрі думки. Радує директора й те, що в Шацькому районі немає самовільних рубок дерев та нелегальних пилорам. Усі використовують ту деревину, яка законно придбана.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
Петро ЮРЧУК
Озеро Світязь манить українців й іноземців
| Comments: |
