Білорусь – Україна: кордон не єднання, а знущання
Рівно десять років тому на запрошення колег із газети «Вєчєрній Брєст» ми їхали у сусідню державу на святкування десятилітнього ювілею цього видання. На кордоні довелося платити різні страхові транспортні побори, довго стояти у черзі. Після повернення я написав репліку «Кордон єднання чи обдирання».
І ось минулого тижня знову беремо курс на Білорусь. Цього разу на святкування 20-річчя «Вєчєрнєго Брєста». Що ж змінилося за цей час на кордоні?
Скільки ж то мови ведеться про спрощений його перетин, постійно звучать заяви високих керівників про братерські відносини. Нашу митницю, прикордонників проходимо за п’ять хвилин, білоруську – за п’ятдесят п’ять. Довелося заповнити до десятка різних папірчиків. Якщо десять років тому страховка автомашини коштувала п’ять доларів, то тепер – двадцять два. Прогрес явний. Причому, як хитро виконується конвертація: гривні переводяться у білоруські рублі, а потім – у долари. Отже, замість 170 гривень ми заплатили 265. Але чим не пожертвуєш в ім’я великої дружби!
Святкування у «Вєчєрнєм Брєстє» пройшли на найвищому рівні. Наступного дня, а це було 14 січня на Старий Новий рік, поверталися додому о 15 годині. Здавалося б, уже не треба нікому нічого платити, просто пройти формальності. Та де там! Нас протримали на білоруському кордоні майже дві години. Якби ж то була велика черга, а то всього три автомашини попереду. Троє митників з гоноровим виглядом сновигали довкола. Корчили з себе щонайменше міністрів закордонних справ. Найцікавіше те, що білоруські автомобілі вони швидко пропускали.
Нарешті з горем наполовину ми добралися до прикордонників. Ті ще кілька десятків хвилин вивчали наші паспорти. Я мав необережність відхилити двері їхньої теплої будки. Звідти вискочив прапорщик і грубо рявкнув до мене:
– Што вы здесь лазите?
Я остовпів. Оце так доблесна рать. Той вояк мені в сини годиться. Чи він «під мухою» був, чи керівництво його так навчило розмовляти з громадянами інших держав, не знаю. Тільки від такого ставлення прикордонних служб наших братів-сябрів стає гірко й неприємно на душі.
Так що це: кордон єднання чи знущання?
Євген ХОТИМЧУК,
редактор газети «Вісник+К»
Дивна ситуація склалася на кордоні з Білоруссю, зокрема на митному посту у Мокранах. Тут віднедавна білоруські митники вдались до встановлення окремої черги для українців. І це стосується всіх автомобілів, незалежно від вантажу, який вони перевозять.
У результаті водіям доводиться більше години простоювати, доки пройдуть митне оформлення. У той же час на українському пункті пропуску «Доманове» білоруські автомобілі затримуються для митного оформлення всього-на-всього на якихось 5-7 хвилин.
Цю ситуацію білоруські митники пояснюють тим, що, мовляв, Україна не вступила до так званого Митного союзу. І у зв’язку з цим всі українські транспортні засоби проходять через «червоний коридор». Тобто вони підлягають повному і всебічному обстеженню. Крім того, водії повинні заповнити зобов’язання про зворотне вивезення даного транспортного засобу. На все це, зрозуміло, потрібен час.
Тим часом литовські, естонські, латвійські, польські автомобілі курсують по «зеленому коридору», хоча у Митному союзі не перебувають. І проходять митне оформлення дуже швидко. Наші співвітчизники обурюються такою поведінкою білоруських митників і вважають, що недружнє ставлення до них є, щонайменше, упередженим, таким, що принижує.
Іван КАПІТУЛА,
газета «Волинь-нова»
від 17 січня ц.р.
| Comments: |
