Четверту зиму лучанка мерзне в холодній квартирі
Газовий котел відключено через технічні проблеми, а ліквідувати їх нікому
В редакцію нашої газети звернулася жителька Луцька Віра Скулінець, аби представники місцевої влади почули її хоча б у такий спосіб. Вже четвертий рік квартира, в якій мешкає, не опалюється. Вирішення її проблеми не є якимось надзвичайним явищем чи матеріально «не підйомним», проте, окрім відписок, чиновники і палець об палець не вдарили, щоб допомогти людині. Ось що розповіла наша читачка.
Віра Скулінець з донькою, інвалідом дитинства І групи, проживали в місті Маневичі, яке потрапило в зону, що постраждала від чорнобильського лиха. У 2006 році вони переселилися у двокімнатну квартиру в Луцьку, де й живуть донині. Опалення тут автономне, тобто в квартирі стоїть газовий котел, встановлення якого можливе при дотриманні усіх будівельно-технічних вимог. Коли 20 липня 2009 року інженер по експлуатації ЖКП-2, який обслуговує цей будинок, проводив перевірку, то в акті записав: «…відособлені димові вентиляційні канали в квартирі № 26 складають розміри 9 на 13 см», а згідно з проектом їхні розміри мають бути 14 на 27 см. Отже, на звороті акта він зробив такий висновок: «…вентиляційні канали не відповідають технічним умовам і не можуть бути в експлуатації. Газові прилади підлягають відключенню підприємством газового господарства на основі даного акта». З перевіркою пан інженер прийшов не просто так – напередодні в квартирі внаслідок загазованості стався вибух, але, дякувати Богу, тоді ніхто не постраждав.
ВАТ «Волиньгаз» на цей акт відреагувало швидко – і вже 23 липня газовий водонагрівний котел був опломбований. Віра Василівна відразу звернулася до органів місцевого самоврядування, зібравши документи-висновки у всіх необхідних службах: сане-підемстанції, Держпожежнагляді, ВАТ «Волиньгаз», товаристві «Квадрат», яке спеціалізується на системах опалення і водопостачанні. Усі вони теж зробили цілий ряд приписів, а остаточний висновок такий: «Подальша експлуатація можлива лише після проведення робіт по відновленню тяги в димоході». Тобто необхідно було розширити димовий канал.
– І тут виявилося, що це нікому зробити, – з розпачем продовжує свою розповідь Віра Скулінець. – ЖКП-2 послалося на ВАТ «Волиньгаз», мовляв, вони відключили – вони хай ремонтують. Не допомогло й моє звернення в управління житлово-комунального господарства, прокуратуру й до суду. І котел не включений до нинішнього часу, тобто вже четвертий рік живемо без тепла і гарячої води. Купа відписок, навіть є й від міської влади, де значиться, що вентиляційний канал придатний для експлуатації. Тому ще звернулася до Волинської торгово-промислової палати і за власні кошти зробила будівельно-технічну експертизу квартири. Ця палата теж вказала, що «димовентиляційний котел опалення не відповідає технічним умовам і не може бути в експлуатації». Після цього міська влада призначила свою комісію, яка постановила, що «квартира відповідає усім нормам й придатна для проживання… Тяга в квартирі при закритих вікнах нормальна». Отже, згідно з цим висновком, котел можна розпломбовувати. Але включати його боюся, бо не просто так чотири роки тому бабахнуло, а тому гріємося від побутового електрообігрівача. Зрештою, в суд позов подати теж не можу, бо там ніяк не вирішать, яка це справа: цивільна чи адміністративна. А тепер ще й виявилося, що квартира приватизована, хоча я її не приватизовувала. Тому знову звернулася до суду із позовом про її розприватизацію. Скільки ще мені терпіти це все – не знаю. І як мені жити, до кого звертатися? Чи мене почують тоді, коли підключу котел і рвоне з такими наслідками, що хтось постраждає?
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
м. Луцьк
| Comments: |
