Коли в очах іскрить і блискає…
Напевно, кожен чув вислів «Берегти, як зіницю ока». Адже світові дані показують, що страх втратити зір є однією із найстрашніших фобій людства у цивілізованому світі. Отож, які небезпечні хвороби підстерігають наше «дзеркало душі», як їх розпізнати і як вберегтися вирішили дізнатися у лікаря-офтальмолога Волинської обласної клінічної лікарні Руслани Назарчук.
Серед очних хвороб вирішили зупинитися на трьох найнебезпечніших: катаракті, глаукомі та захворюванні сітківки і зорового нерва. Адже саме вони, без втручання хірургів-офтальмологів, призводять до сліпоти.
Найнебезпечнішою серед них називають глаукому. Це хронічне захворювання, яке характеризується ураженням зорового нерва та підвищенням внутрішнього очного тиску. Хоча останнє, як пояснює Руслана Григорівна, не є обов’язковим пунктом у симптоматиці.
– Глаукому, як загалом і всі хвороби, головне вчасно виявити, – розповідає офтальмолог. – Не дотягувати до четвертої стадії, і, відповідно, повної сліпоти. Треба пам’ятати, що втрачений зір при глаукомі втрачено назавжди! Отож не варто тягнути з візитом до лікарів. Симптоми, які повинні насторожити людину – затуманення зору вранці, а не ввечері та райдужні кола, які з’являються перед очима при погляді на джерело світла (лампочку, наприклад). Крім того, глаукома – хвороба спадкова, тож якщо в родині хтось (нехай навіть і не по прямій лінії) мав проблеми, нащадки автоматично опиняються у групі ризику. Особливо уважними потрібно бути людям після 40 років, гіпертонікам та гіпотонікам. Існує також і так звана вторинна глаукома, яка настає внаслідок інших хронічних хвороб людини, скажімо, цукрового діабету або травми ока.
Людина, у якої виявили глаукому – а вона вражає, як правило, два ока – приймає ліки все життя. Можливе й хірургічне втручання. Адже основна мета – зберегти і підтримувати той зір, який ще є у пацієнта.
Катарактою називають помутніння кришталика в оці, у результаті чого відбувається поступова втрата зору. Ще стародавні греки називали цю хворобу – kataraktes, що в перекладі означає водоспад. При катаракті зір затуманюється, і людина бачить, ніби крізь запітніле скло. Розповідають пацієнти і про так звані «літаючі білі мушки» перед очима. Колись катаракта вважалася хворобою старшого покоління, тепер все частіше її діагностують у молодих людей. Але, як стверджує Руслана Григорівна, цьому є пояснення:
– Раніше, виявивши у пацієнта катаракту на ранній стадії, його відправляли додому. Рік, два, п’ять чекати, поки хвороба «дозріє», а людина, відповідно, майже осліпне – і лише тоді оперували. Зараз же встановлено: чим раніше розпочати лікування, тим кращих результатів можна досягти.
Досі не виявлено причин, які впливають на розвиток катаракти. Хвороба не є спадковою і нею може захворіти кожен. Зазвичай вона уражає обидва ока, хоч іноді й з інтервалом у кілька років. Проте операція вважається не складною і у більшості випадків повертає пацієнту зір. Застосовується прогресивний безболісний метод безшовної хірургії катаракти, при якому через дуже малий розріз роздроблюється уражений кришталик, а на його місце імплантується штучний.
Хвороби судин ока тягнуть за собою ще одну патологію – відшарування сітківки. Вона небезпечна тим, що діагностувати її вчасно надзвичайно важко. Адже дистрофічні зміни у сітківці проходять майже безсимптомно, навіть її розрив, наприклад, після травми ока, не впливає на зір. Людина спостерігає іскри і блискавки, і лише коли перед очима з’являється так звана «сіра шторка» – це означає, що сітківка вже відшарувалася. Подекуди бувають випадки, коли зранку ще бачиш, а в обід раптово сліпнеш на одне око. У такому разі, на жаль, щось відновити практично не можливо.
Отож, якщо офтальмологи діагностують розрив на початковій стадії, то простіше буде його «зашити». Вже відшаровану сітківку повернути на місце складніше, але знову ж таки важливим тут є час: чим раніше, тим більше шансів зберегти зір.
Мирослава КОСЬМІНА,
Волинська область
Фото автора
| Comments: |
