У закордонні борделі волинянок гнали злидні
Хтось тікав від побоїв співмешканця, а хтось заробляв на навчання
Те, що попит на українських жінок за кордоном чималий, ні для кого не секрет. Цим і скористалися четверо мешканок Нововолинська, відправляючи знедолених землячок у борделі. Зупинили цей потік працівники відділу по боротьбі з кіберзлочинністю та торгівлею людьми УМВС України у Волинській області.
У суді зловмисниці доводили корисність своєї справи
Кращого місця з «потрібним» підґрунтям для таких злочинів, ніж Нововолинськ, на Волині, напевно, і не знайти. Місто, збудоване 60 років тому для шахтарів, скотилося у глибоку соціальну яму після закриття більшості вугільних копалень. Багато людей втратили джерела стабільного прибутку. 29-річна Тетяна Т., маючи двох маленьких дітей і працюючи садівницею у приватній фірмі, теж постійно думала, як би покращити матеріальне становище сім’ї. Ніяк з голови не йшли слова Наталії Д., яка розповіла про свою роботу повією у Польщі. Цей досвід подруги вирішила використати і Тетяна. У Наталії залишились деякі контакти з «того» життя. Дзвінку старої знайомої з Волині зраділи, адже потреба в українках постійно зростала. Тому незабаром у Польщу вирушила перша партія дівчат.
Кадри підбирали зі своїх знайомих, які мали певні життєві проблеми. Женя (імена усіх жертв змінено з етичних міркувань) закінчувала перший курс університету. Мама, працюючи медсестрою, отримувала мізерну зарплату, й у певний момент виникли проблеми з оплатою за навчання. Пропозицію від Тетяни та Наталії з’їздити у Польщу і попрацювати стриптизеркою та повією спочатку сприйняла як образу, проте коли стало зовсім скрутно, здалася – заробітки ж бо обіцяли дуже високі. Також однією з перших у тенета вербувальників потрапила й Зіна. Вона виховувалась в інтернаті, після чого повернулася у свою неблагополучну родину. Проте робота повією дівчину не надто приваблювала. Відпрацювавши те, що їй належить (всі дівчата мали боргові зобов’язання за оформлення документів для перетину кордону), Зіна повернулася додому і стала компаньйонкою Тетяни й Наталії. Дівчина розширила бізнес, познайомивши їх ще з двома польськими сутенерами. Томаш і Даніель співпрацювали з нічними клубами у Польщі, в яких підпільно функціонували борделі.
Тепер набір дівчат треба було прискорити. Тож у хід йшли неймовірні комбінації.
Олена була й сама не проти поїхати «на заробітки». Проте уже «відзначилася» у Польщі, звідки її депортували. Аби владнати ситуацію, вербувальниці організували для Олени фіктивний шлюб. «Подарувати» їй своє прізвище, а значить, і нові документи за незначну суму погодився хлопець, який щойно вийшов з тюрми. Зрештою, Олену, продали полякам за 1300 доларів. Їх вона відпрацювала, а заробітки виявилися не такими вже й вдалими – додому жінка повернулася лише з кількома сотнями «зелених».
До Марини Тетяна й Наталія прийшли у дуже складний період. Жінку ледь не щодня гамселив співмешканець. Вона була настільки зламана психологічно, що практично не пручалась, а поїздку у Польщу сприйняла як можливість вирватись з домашнього пекла і хоч трішки заробити. Марині надали «товарний» вигляд, залікувавши наслідки побоїв, і відправили у бордель. Жінка й справді дуже хотіла заробити якомога більше. Окрім безпосередніх обов’язків, вона не цуралася й будь-якої іншої роботи. Після виснажливих оргій, коли клієнтів уже не було, Марина мила підлогу у нічному клубі, прибирала у борделі. Таким чином вона назбирала трохи більше тисячі доларів і повернулася в Україну. Гроші, на перший погляд, не надто великі, але й таких жінка ніколи у руках не тримала, тому й розпорядитися ними нормально не змогла. Тим більше, що «допомагала» їй у цьому Тетяна. Заробленого заледве вистачило на два місяці. До речі, у суді організаторки торгівлі живим товаром цілком серйозно записували епізод з Мариною собі у заслугу! Мовляв, вони опікувалися жінкою і таким чином врятували її від можливого каліцтва, а то й смерті від рук пияка-співмешканця.
Від правосуддя заховалися за малими дітьми
Успішний бізнес обірвався несподівано. Томаша та Даніеля затримали у Білорусі за спробу вивезення трьох дівчат з Гомельської області. Українки спробували змінити вектор своєї діяльності. У цьому Тетяні Т. допомогла ще одна її знайома Тетяна І., далекі родички якої вийшли заміж у Словенії. Один зі словенських чоловіків Мирослав Т. був власником бару, в якому облаштував номери для інтимних зустрічей. На його прохання дівчат підшукала Зіна. Згадала й про подружок по інтернату сестер Яну і Ларису з багатодітної сім’ї. Мирослав навіть спеціально побував в Україні, аби оглянути товар та вирішити питання з оформленням віз у посольстві своєї країни. Але вивозу волинянок у Словенію запобігли працівники відділу по боротьбі з кіберзлочинністю та торгівлею людьми УМВС України у Волинській області.
Як розповів начальник підрозділу Петро Шпига, Феміда вирішувала долю злочинної групи у складі двох Тетян, Наталії, Зіни та їхніх закордонних партнерів майже кілька років. Троє з чотирьох українок отримали умовні строки у зв’язку з тим, що на їхньому утриманні малолітні діти. Наталія Д. й взагалі народила втретє під час розгляду справи. Лишень Тетяну І. засудили до двох років виправних робіт.
Поляки Даніель та Томаш були засуджені ще у 2007 році у Білорусі до семи років ув’язнення. Для проведення слідчих дій до місця їхнього утримання виїжджали й волинські міліціонери. Проте від спілкування з ними поляки відмовилися. А відсидівши по півтора роки, вони повернулися на батьківщину. Польща, як сильна держава, добилася їхньої видачі попри дуже строгі білоруські правила. В Україні ж розгляд справи завершився у 2011 році. Через Генеральну прокуратуру польській стороні були надіслані матеріали щодо кримінального переслідування їхніх громадян. Та хоча у сусідній державі борделі поза законом, покарання за їх утримання значно м’якше, ніж у нас.
Засудив заочно український суд і словенця Мирослава Т. Якби між Україною та Словенією існувала угода про правову підтримку і взаємодію правоохоронних органів (така укладена з Польщею), йому б пощастило менше, аніж полякам. Адже у цій балканській країні дозволена індивідуальна праця повій, а за сутенерство чи організацію борделю можна отримати до 10 років тюрми.
В українських правоохоронних органах створені спеціальні підрозділи для боротьби з торгівлею людьми. Проте їм самотужки не під силу вирішити цю проблему. Побороти її можна, усунувши підґрунтя – злидні, в яких сьогодні живе багато українців.
Сергій КРАЙВАНОВИЧ,
Волинська область
| Comments: |
