Про закарпатський Парад Миколаїв писала газета «Нью-Йорк Таймс»
Щороку на свято Миколая до Ужгорода приїздять туристи не тільки з усіх куточків України, а й з-за кордону. Бо у цей день вулиці міста рясніють червоними ковпачками та шарфиками – тут проходить Парад Миколаїв та маленьких помічників, даруючи і дітлахам, і дорослим святковий настрій.
Тисяча Миколаїв ходять Ужгородом
– Для всіх головне – дати дитині подарунок, а я переконаний, що потрібно підтримати віру малечі в диво, у те, що на світі є добрі сили, і подарувати дітям свято, – розповідає Федір Шандор, завідувач кафедри туризму Ужгородського Національного Університету. – Тому ще 1993 року ми зініціювали проведення Параду Миколайчиків, до якого діти ретельно готуються. Власноруч роблять прикраси для головної ялинки міста, відвідують соціальні заклади. Поки не було китайських товарів, школярі самі шили собі традиційні червоні шапочки і шарфики, щоб стати Миколайчиками. У день свята, гуляючи містом, вони роздають перехожим солодощі.
На перший такий фестиваль вийшло 35 учнів ужгородської школи №2, минулого року до акції долучилися вже 1200 дітей інших навчальних закладів. А чотири роки тому відбувся ще й Парад дорослих Миколаїв, роль яких виконують студенти кафедри туризму (не тільки хлопці, а й дівчата). І щороку їх стає все більше: на вулиці міста у червоних камізельках виходить понад сто дорослих Миколаїв.
– Я теж із великим задоволенням переодягаюся. Ще, до речі, цілий Різдвяний піст ношу краватку із зображенням святого, – продовжує Федір Федорович. – Цікаво, що за 18 років фестиваль не зривався жодного разу – і навіть під час Помаранчевої революції (щоправда, пройшов без жодних політичних гасел).
А погода не завжди тішила – за стільки часу на свято лише тричі падав сніг. До речі, минулого року в Ужгороді урочисто відкрили бронзовий пам’ятник помічнику Миколая – висота його всього-на-всього… 16 сантиметрів (скульптура входить в десятку найоригінальніших пам’ятників України). Дуже полюбили мініатюрного святого діти, так і намагаються доторкнутися до нього – вважають, що тоді їхні бажання збудуться. Поряд з крихітним Миколайчиком обладнали його будиночок, який слугує поштовою скринькою, куди кидають листи з проханнями.
У святого діти просили… маму й тата
До речі, листи від дітей отримують протягом місяця (цього року близько шести тисяч) і відправляють у Лапландію до резиденції Санта-Клауса – це стало традицією вже п’ятнадцять літ. Що цікаво, надсилають свої прохання не тільки маленькі українці, а й дітвора з Угорщини, Словаччини, Білорусі, Росії.
– Звісно, читати не маємо права, хіба коли приходять листівки. Найбільше вразило прохання п’ятьох братиків та сестричок, які просили у Миколая тата й маму, бо батьки загинули в автокатастрофі, – пригадує пан Федір. – А так побажання дітей різноманітні: від миру та здоров’я, від цукерок до мобільних телефонів та комп’ютерів.
На закарпатський фестиваль приїздить безліч туристів, зокрема й інші Миколаї, Діди Морози. Виявляється, три роки тому був і один Санта-Клаус зі США (про що організатори не знали). Згодом він надіслав Федору Шандору газету «Нью-Йорк Таймс», де було вміщене фото з ужгородського Параду Миколаїв.
– Ми самі були здивовані! – не приховує радості Федір Федорович. – Звісно, неабияк вразило, що така всесвітньо відома газета, ще й з першої сторінки, написала про нас. Приємно, що фестиваль став уже традицією. Тому 19 грудня запрошуємо до Ужгорода усіх, хто хоче побачити на вулицях багато Миколаїв і маленьких Миколайчиків, сфотографуватися на пам’ять і загадати бажання, яке, сподіваємося, неодмінно здійсниться.
Олена ПАВЛЮК,
Закарпатська область
| Comments: |
