Житель селища Млинів Микола Муляр, беручи із криниці воду, уже звик до того, що у відро час від часу потрапляють кремнієві уламки. Вони відколупуються із кремнієвого шару породи, яка залягає на восьмиметровій глибині. Згодом серед них раз по раз почали траплятися доволі витончені предмети – ніби їх шліфувала людська рука. Спочатку на-гора у відрі опинилося кремнієве яйце (точнісінько, як куряче), затим – предмет у формі серця. Ще на одному витворі природи проглядалося людське обличчя.
– Дивина та й годі, – коментує перебіг подій господар, котрого знають ще і як допитливого краєзнавця, – інколи спеціально шукаєш якийсь експонат і не знаходиш. А тут самі диво-витвори просяться до рук. Вони поповнили мій домашній музей, у якому десятки незвичних природних творінь. Можливо, саме на цьому місці колись була стоянка древніх людей, і саме з-під їхніх рук народилося кремнієве серце та інші вироби. Тим часом все нові експонати піднімаються на-гора із криниці, якій уже понад півсотні літ.
Сергій Новак,
Рівненська область
Comments: |