Міліціонер у… спідниці
День міліції вже десять років святкує Неля Звонар із села Імстичеве Іршавського району, яка працює тут дільничним інспектором. Як жінці вдається пильнувати порядок, дбати про мир та спокій односельчан, наставляти, так би мовити, на шлях істинний колишніх засуджених, пияків, дебоширів, і чи, зрештою, не боїться йти до їхніх хат?
Коли з дільничним інспектором капітаном міліції Нелею Звонар домовлялась про інтерв’ю, чомусь уявила її кремезною, сильною, високою. А при зустрічі побачила симпатичну, тендітну, привітну молоду жінку. І хоча у селі в один голос кажуть, що вона «хороша людина, бо порядок робить», сама Неля Михайлівна, посміхаючись, заявила: «А бешкетники і пияки мене не люблять».
Після закінчення Луганської академії внутрішніх справ України (тепер державний університет) пані Неля працювала слідчим, дізнавачем. А сільським «шерифом» стала майже три роки тому.
– Як односельчани сприйняли такого міліціонера? – цікавлюся.
– Це рідне село мого чоловіка. Просто для багатьох незвично, адже жінка-дільничний в Україні рідкість, – посміхається. – Можна сказати, що я – як сільська медичка. До мене додому прибігають за допомогою і вдень, і серед ночі, і на Пасху, байдуже, чи працюю я, чи у відпустці.
– З якими проханнями найчастіше звертаються?
– Втихомирити сіме-йних бешкетників, пияків. Одного разу односельчанка попросила присоромити її чоловіка. А потім не надякувалась: «Де я раніше була? Ви так допомогли!» Мабуть, тому, що я жінка, мені більше довіряються, відверто розказують про свої проблеми. Якось жителька сусіднього села зізналась, що її намагався зґвалтувати шістнадцятирічний хлопець. Я поговорила з ним, так би мовити, по-чоловічому, «по душам», – сміється. – Можливо, своєрідний тиск має міліцейська форма, а може, є несподіванкою те, що приходить жінка. Одного разу покликали в сім’ю, де обоє п’ють. Ще раніше чоловік зламав руку дружині, тоді його умовно засудили. А коли поламав їй ногу, то закрився в хаті, бо зрозумів, що арештують. Якось мені вдалося з ним домовитись. Бувають ситуації, що за першим разом і не допомагає, є невиправні люди.
– Не боїтеся до таких іти на розмову?
– Знаю, де які сім’ї. Є такі, що сама можу піти, до інших – з громадськими помічниками, колегами-міліціонерами.
Загалом криміногенна ситуація в Імстичевому відносно спокійна, та клопотів у Нелі Звонар все одно вистачає. Тільки цього року розкрила сім злочинів, за сприяння молодої дільничної до адміністративної відповідальності притягнуто 65 осіб, було порушено дві кримінальні справи стосовно чоловіків, які не бажали сплачувати аліменти на своїх неповнолітніх дітей. Не обходиться без цієї тендітної жінки і жоден масовий захід у селі: чергує на футбольних матчах, дискотеках, на церковних святах… Вона частий гість і в інтернаті, і в місцевій школі, де, до речі, навчається її дочка, яка, звісно ж, хвалиться, що мама – міліціонер. Гордий за Нелю і чоловік – він повсякчас підтримує дружину. «Якби ще всі так працювали, як Неля Звонар», – кажуть колеги, і їхні добрі слова – чи не найкраща оцінка її роботи.
Олена ПАВЛЮК,
Закарпатська область
| Comments: |
