«У нашій державі суди критикують, хто тільки може»
Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. І уже так склалося, що слово демократія насамперед ототожнюється із утвердженням принципу верховенства закону, посиленням правових гарантій захисту населення. Тобто суди відіграють чи не найважливішу роль у нашому житті, бо саме вони визначають, наскільки громадяни країни незалежно від їхнього статусу захищені у своїй державі законом. Напередодні професійного свята працівників Феміди ми зустрілися з головою Луцького міськрайонного суду Віктором Остапуком, аби почути його думку стосовно судової реформи, про яку останнім часом так багато говориться.
– Наскільки ефективною є судова реформа в Україні?
– Будь-яка реформа на її початках викликає деякий дискомфорт, адже потрібно ламати усталені стереотипи. Звичайно, що й судова теж має свої нюанси, до яких треба звикнути. І навіть ті моменти, які на перших етапах здаються негативними, згодом сприймаються абсолютно нормально. Зрештою, у кожному нововведенні є як позитив, так і негатив. Для прикладу, візьмемо розподіл судових справ. Позитивний момент у тому, що зараз вони розподіляються не головою суду, а автоматизовано, тобто через комп’ютер. І голову уже не можна звинуватити в упередженості. Та якщо подивитися з іншого боку, тут є і свої мінуси. Складні кримінальні справи суддям, які вперше призначені на посаду, розглядати набагато важче, ніж досвідченим. З раніше діючої Постанови Пленуму Верховного Суду та судової практики вбачалося, що справи про злочини, вчинені неповнолітніми, у сфері службової діяльності, в тому числі злочини, пов’язані з корупцією, могли розглядати тільки досвідчені судді, призначені на посаду безстроково.
Так само зараз значно зросла роль керівника апарату, до компетенції якого віднесено призначення на посаду та звільнення з посади працівників апарату суду. І в той же час уся відповідальність за роботу суду покладена на голову суду.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачена суддівська винагорода, однак на даний час вказана норма закону не діє. На жаль, завантаженість як була високою, такою і залишилася. Наш Луцький міськрайонний суд потерпає ще й від того, що розміщений у трьох приміщеннях, а гербова печатка одна – це викликає труднощі в роботі пра-цівників суду та створює незручності його відвідувачам. Якщо колись людина йшла просто до суду, то тепер він розмежований: маємо адміністративний, місцевий, господарський суди. Тобто до всіх змін треба звикати як самим суддям, так і громадянам. Позитивним є той момент, що тепер, коли майже в кожній квартирі чи будинку є комп’ютер та Інтернет, громадянин при потребі може зайти на сайт того чи іншого суду й отримати дуже багато необхідної інформації.
Новий проект кримінально-процесуального кодексу, на мій погляд, прогресивний. Адже збільшилася кількість обставин, на підставі яких порушену кримінальну справу можна закрити. Чимало дрібних крадіжок скоювали неповнолітні. Однак чи варто за це відправляти їх у колонію, яка, як відомо, людину не виправляє, крім того, дитина вважатиметься такою, що має судимість. Головне, щоб потерпілий задовольнив свої вимоги, а підсудний розкаявся у скоєному. Згідно з цим законом, вводиться й нова посада слідчого судді, тобто рішення буде прийматися в процесі слідства.
– З якими позовними заявами останнім часом найчастіше звертаються наші громадяни до суду? І скільки загалом справ розглядає ваш суд протягом року?
– Найбільше наших людей хвилюють соціальні питання, тобто ті, які пов’язані з невиплатами коштів, що передбачені законодавством України, перерахунками пенсій. Щодо справ «дітей війни», то це, як на мене, знущання над ними. Це – безспірні справи і рішення по них є прецедентними. Дійшло до того, що суди перетворилися на станки по штампуванню рішень стосовно цих справ. І хоча вони на користь «дітей війни», однак грошей ті все одно не отримують.
Станом на 6 грудня зареєстровано 1156 кримінальних справ, з них розглянуто 922. В середньому за рік розглядаємо більше тисячі кримінальних справ, понад вісім тисяч цивільних та близько семи тисяч адміністративних.
– Чи бувають випадки, коли здоровий глузд більш вагомий, ніж буква закону?
– Буває по-всякому. Законом усіх нюансів не передбачиш. Мені запам’яталася одна справа, коли до відповідальності притягнули інваліда-візочника за контрабанду. Якою ж контрабандою займався цей чоловік? Він у багажнику свого автомобіля перевозив порожні пляшки у Білорусь. Звичайно, що в такому випадку, коли людина прагне вижити, намагаєшся пом’якшити їй покарання. Але у нашій державі уже склалася тенденція, що суди завжди крайні. Якщо за кордоном суд поважають, то у нас лише критикують. Навіть після того, як Верховний Суд своїм рішенням допоміг Віктору Ющенку стати президентом, той через декілька днів заявив: «Наші суди загрожують державі!». Проте я оптиміст, і думаю, що Україна все-таки рухатиметься вперед і ми станемо справді правовою державою.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
м. Луцьк
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
