За що син-депутат запхав свого батька у психушку?..
Зачасто буває так, що тебе не розуміють. Коли просиш про допомогу, ніхто навіть не звертає уваги на це. А кому ти потрібен?.. Суть цього питання і відповідь на нього у сьогоденні, мабуть, може дати тільки Бог. Може помиляюсь - поправте. Минулого тижня до редакції нашого тижневика звернувся чоловік пан Василь К. із листом, котрий приніс та вручив мені ососбисто в руки: «Прочитайте, будь ласка, можливо, опублікуєте…», - вдивляючись пильно в очі пролунало від нього. Не зрозумів чи це було питання до мене але… Читаю цей лист публічно перед Вами, дубенчани, але з етичних міркувань не називаю справжінх прізвищ людей, котрі причетні до цієї життєвої історії.
«Депутат чи кат?
Хочеться розповісти і правоохоронним органам, і багатьом іншим людям - на їхній мудрий розсуд: чи можливо на цьому світі жити і спокійно дивитись на те, як знущаються над Батьком, Михайлом К., 1923 року народження, його рідний син Федір й невістка Світлана, яка взяла опікунство над свекром, отож перед державою, згідно чинного законодавства, повинна виконувати взяті на себе обов'язки!
Мене дивує найбільше одне - як може бути так, що у даній ситуації геть бездіяльні соціальні служби, які повинні наглядати, перевіряти, в яких умовах знаходиться він - пенсіонер, фронтовик, інвалід Великої Вітчизняної війни?
Була сім'я… народилися діти, три сини орли, які підросли, почали працювати, стараючись, як і належить, все до хати. Дружна ця тодішня родина купила в села Мирогоща старого клуба. Почали, наскільки була можливість, ремонтувати. Старалися хлопці зранку і до ночі, вкладали в нього і свої гроші…
Міля, дружина Федора, яка працювала бібліотекарем, неабияк раділа, тішилася, що ці її сини такі дружні, отож, як тільки могла, допомагала фінансами, бо надіялась на краще.
Але жодного дня, два роки тому, зайшла вона до того колишнього клубу, як до себе додому, й, ой Боже, застала свого чоловіка Федю з шльондрою, котра, виявляється, є Федьові троюрідною сестрою (по мамі)! Звати Світлана. Вона із одного із сіл Дубенського району.
Застала їх Міля голими - як мати народила. Взяла, як доказ тієї сороміцької пригоди, чоловікові труси, але коли прийшла з ними додому, то принесла разом із ними ще й синяки на шиї своїй. Через чотири дні Мілі - не стало на цьому світі, бо ось таким чином вона нежданно-негадано опинилась у реанімації, де й померла. Як не прикро, але чомусь не було судово-медичної експертизи, яка обов'язково робиться у подібних випадках.
На другий день після похорону приїжджає до мене тато, Михайло, і, плачучи, каже: «Вася, що мені робити?..» Питаю: «Тату, що сталося?..». Тато і говорить: «Свєта, та шльондра, прийшла до моєї хати, подзвонила по мобілці до Феді - сказала, що жде його тата / …». Я кажу татові: «та треба було Вам її вигнати!..». На що тато відповів: «Він би мене за це вбив!!!».
От і почалось… не пройшло і дев'яти днів після смерті жінки, тобто Мілі, як він уже привів Свєту до своїх дітей і мовив їм: «Це - ваша нова хазяйка…». Але діти вже ж повиростали, тож не згодилися з рішенням батька. Таким чином, ось уже два роки Федя судиться з рідними дітьми. Ще до суду позабирав у них все - ложки, виделки, миски, кружки (одним словом, все, що було в хаті), а надворі навіть хвіртки зняв і ті позабирав!
Потім почались з боку Феді афери з батьком. Приписав його в селі Мирогощі до того колишнього клубу, разом із Світланою - начебто вона є офіційним опікуном. А сам прописався в цьому населеному пункті, де мешкала Свєта, в батьковій хаті. Хоча насправді Федя і Свєта живуть в Мирогощі, а батька відправили у це село. Завели туди коня, розвезли п'ятеро свиней, сорок індиків, курей, гусей. Та й залишили батька, як наймита, щоб він все доглядав.
Ось такі «опікуни» за більш як 87-літнім на війні контуженим, пораненим та інвалідом!
А зовсім недавно забрали вони в батька всі гроші - до копійки, документи - теж. Коли ж він почав говорити, аби повернули, то синок Федя почав бити батька. Разом зі Свєтою. Заломили руки, повалили на ліжко і насильно почали пхати в рот якісь пілюлі. Помучивши старого, закрили його в хаті й поїхали в Мирогощу. Але батько якось виліз вікном та приїхав до мене. Другого дня ми з ним поїхали в Дубно до міліції. До правоохоронних органів батько звертався разів три чи чотири, але ніяких змін - нема, ніхто нічого не робить. Може, тому, що Федір - депутат однієї із дубенських рад?.. Я б хотів звернутися до тих, хто його обирав, щоб розібралися з такими депутатами- аферистами, які ганьблять і себе, і нинішню владу!
А на початку листопада ц.р. депутат-кат відправив батька у психушку в Дубно хоча тато - спокійний, але не має вже сили, бо вижали аферисти з нього вже все, що тільки могли. Добре, що через кілька днів я забрав тата. Нема до кого звернутися за допомогою, нікому нічого не потрібно. Надіюся, що, може, Ви чимось допоможете…
Із повагою Василь К. 30 листопада 2011 року».
Наскільки мені відомо цей чоловік, котрий приніс мені листа, цього ж дня із заявою звернувся до Дубенської міжрайонної прокуратури. В офіційній заяві, як відзначив п. Василь, він надав справжні ініціали тих людей, котрі причетні до цієї справи.
З журналістської сторони та бюро «Ф.А.К.Т.» було б нелогічно однобоко публікувати матеріал. Тому маю надію, що до редакції звернеться і друга сторона. Та й відповідно ми опублікуємо дану розмову…
Олег ГАВРИЛЕВИЧ,
Бюро незалежних журналістських розслідувань «Ф.А.К.Т.»
| Comments: |
