«Важко бачити його щасливим з моєю подругою»

Кохання буває раз у житті. Але не думала і не гадала, що до мене воно прийде в чотирнадцять років. Це був міський хлопець, невисокого росту, чорнявий, з голубими, як небо, очима, з прекрасною посмішкою. Але кохання принесло мені тільки біль і страждання, тому що було невзаємним. Може, я і подобалась Максиму, та він зустрічався з моєю подругою. Інколи були і щасливі моменти. Це коли ми приходили в сусіднє село на дискотеку, то дуріли, розважались, він підхоплював мене на руки і носив по клубі, як пір’їнку, незважаючи ні на що. Були і смішні випадки, коли Максим підняв мене і хотів жартома перекинути через паркан, який у той момент впав, але він мене не випустив з рук. Ще довго, коли зустрічались, згадували той випадок. Не можу описати, як мені було важко бачити свого коханого щасливим з подругою. Я плакала, писала Максимку любовні есемески, але добре знала, що він не мій і моїм не буде. Отаким було кохання. Зараз мені 16, ще й досі, коли зустрічаю його, серце тьохкає, хоч Максим вже і не з моєю подругою, але й не вільний.

Зоряна,

Волинська область

• Нравится
•