Акцент на нові види палива

Минув рік, як головою Волинської обласної ради обрано Володимира Войтовича. Минулого четверга він спілкувався на «прямій лінії» з читачами нашого тижневика. Передплатників «Вісника+К» цікавили найрізноманітніші теми сьогодення: як область підтримує підприємців, які займаються альтернативними видами палива, питання транспорту та розпаювання майна колишніх сільгосппідприємств, робота бюджетної сфери. Найцікавіші з них пропонуємо увазі читачів.

З ківерчан треба брати приклад, як економити

– Володимире Івановичу, Вас турбує Емілія Дмитрівна Яцків з міста Рожище. Дуже просимо Вас, щоб посприяли відновити роботу нашого клубу «Надвечір’я». Туди ходять ветерани праці та пенсіонери, колектив неодноразово виступав не тільки на районній, але й обласній, столичній сценах. А нині залишили без зарплати художнього керівника. Як же без нього?

– Зберегти посаду художнього керівника – це не проблема. Адже там невелика сума – 400 гривень. Тож ми з головами Рожищенської районної ради та адміністрації обов’язково зустрінемося і спробуємо вирішити це питання. Зазвичай, гроші на оплату посади художнього керівника беруть з ра-йонного бюджету.

– Вас турбують підприємці Старови-жівського району. Скажіть, пане голово, що Ви думаєте про альтернативні види палива?

– Дякую за актуальне питання. На сьогоднішній день альтернативним видом палива для волинян є газ. Але ми не повинні до нього бути прив’язані. Так, населення хоче користуватися ним – нехай користується. Але в бюджетній сфері маємо перейти на місцеві види палива, які дешевші. До мене на прийом днями приїжджало подружжя Задовських із села Яревище Старовижівського району. Вони роблять брикети з тирси. І таким активним людям ми будемо допомагати, щоб надалі продукція не вивозилася за кордон, а реалізовувалася на внутріш-ньому ринку України.

От, наприклад, Ківерцівський район. Він дуже добре газифікований. Однак там котли на природний газ у бюджетній сфері стоять законсервованими. Натомість усі установи перейшли на місцеві види палива – торфокрихту, торфобрикети, дрова і т. п. Ківерчани витрачають на енергоносії лише чотири відсотки бюджетних призначень, тоді як інші райони – 12. У цій різниці – мільйони гривень. А це додаткова економія, ці гроші можна використати на щось інше. Я 20 років керував освітою у Рожищенському районі, однак не поспішав переводити котельні на газ. Інша справа, що котельне господарство не готове до іншого палива, окрім газу. Котли іншої модифікації, тож необхідно їх переобладнати, щоб можна було використовувати для обігріву приміщень навіть гарячий дим, який сьогодні просто виходить в трубу.

На папері авто справне, а насправді – розкомплектоване

– Володимире Івановичу, Вас турбує пенсіонерка із Ратного Галина Георгіївна Ляшковська. Я все життя живу на землі моїх дідів. Однак рішенням сесії селищної ради в мене забрали 10 соток і віддали іншому забудовнику. Колись я мала 24 сотки землі, нею користувалися мої батьки. А тепер лишень 14. А на тій землі, яка колись належала нам, тепер ростуть бур’яни – прямо у мене під вікнами. Мені душа болить. Як мені повернути мою землю?

– Я обов’язково доручу відповідним службам вивчити ваше питання, до вас приїдуть спеціалісти, які вам допоможуть.

– Про допомогу просить Людмила Григорівна Решетар із села Суськ Ківерцівського району. На майновий пай батька, матері, мого чоловіка і брата ми взяли в сільгосппідприємстві машину. Коли підписували документи, вона була справна. Однак наступного дня, коли її забирали, у неї вже зникли акумулятор та інші запчастини. Керівник господарства нам пообіцяв все повернути. Ми повірили йому на слово, однак обіцянки він не виконав. Як нам діяти, щоб ця машина була справною, а не стояла грудою металобрухту.

– В таких випадках, як ваш, Людмило Григорівно, треба дуже добре перевіряти документи, які ви підписуєте, а потім ретельно – ще й майно, яке ви забираєте. Різним обіцянкам вірити не можна, бо слів до справи не підшиєш. З моральної точки зору з вами вчинили несправедливо. Однак довести свою правоту вам буде дуже складно. Одне, що я можу порадити: зверніться з позовом до суду. І бажано, щоб були свідки того, коли ви забирали авто, та вашої розмови з керівником.

– Віталій Мельник із села Підгайці Луцького району турбує. В мене питання від імені всієї громади. Відколи тридцятий маршрут віддали Луцькому депо, маршрутку доводиться чекати по 40 хвилин. Вони просто не ходять до зазначеного пункту, з’їжджають з маршруту. Допоможіть вирішити проблему.

– Я найближчим часом зустрінуся з Луцьким міським головою Миколою Романюком і, думаю, ситуацію вирішимо позитивно.

– Батьки та вчителі школи №1 із міста Ківерці хочуть дізнатися, чи буде добудована їхня школа. Нещодавно ми святкували її 80-річчя. Тоді чиновники обіцяли, що заклад обов’язково добудують, бо він затісний.

– По Ківерцівському району наступного року будуть виділені гроші на школу в селі Карпилівка та дитячий садочок у Жидичині. На навчальний заклад у Ківерцях кошти не передбачені. Сьогодні стоїть питання, щоб добудувати те, що вже розпочате. Повірте, є довгобуди, яким вже по 15-20 літ. У деяких вже відпала потреба через демографічну ситуацію, що склалася. Але головне, завершити розпочате будівництво, якого найбільше потребують.

– Володимире Івановичу, локачинці Вас турбують. У нашому районі є кілька сіл, до яких не прокладено газопровід. Чи є кошти в бюджеті на ці потреби? На що нам сподіватися?

– Цього року таких коштів не було передбачено. Коли буде прийнято державний бюджет, отоді можна буде говорити, чи будуть виділені гроші на ці проблеми.

– Олена Мирославівна з Луцька: «Мене цікавить питання, чи забезпечена область шкільними автобусами?»

– Проблема з ними є. Кожен район показує, що в них є потреба в шкільних автобусах. Хоча в області 99,7 відсотків дітей шкільного віку до навчальних закладів підвозять. Тож виникає інше питання: чи доцільно купувати автобуси в кожну школу? Може, в деяких селах краще укласти угоду з перевізниками, які б підвозили дітей. Це було б економніше.

Машини їдуть – посуд летить зі столів

– Микола Григорович Карпюк із Суська Ківерцівського району до Вас телефонує. У нас проблема із поверненням майнових паїв людям. Допоможіть, бо вже і не знаємо до кого звертатися. Колишні колгоспники знервовані, розчаровані, а місцеве керівництво не допомагає.

– Це не перший телефонний дзвінок на «пряму лінію», Миколо Григоровичу. З вашого села вже зверталася одна жіночка. Тож до вас приїдуть спеціалісти і з’ясують ситуацію, яка склалася. Там, очевидно, дійсно великі проблеми.

– Надія Іванівна Кобзар із села Топільне Рожищенського району звертається до Вас від імені громади. По вулиці Першотравневій у селі їздять машини по 50 тонн, які возять пісок. Це велике навантаження на дорогу. Тож у хатах, коли вони проїжджають, дзвенять шибки, брязкотить і падає посуд зі столів. Це якийсь жах! Як обмежити проїзд такого виду транспорту по нашій вулиці?

– Законним шляхом не можна. Колись дорога будувалася не під такі великогабаритні машини чи вантажі. Заборонити їздити будь-якому виду транспорту по цій дорозі не можна. Хоча обмежити швидкість і встановити там дорожні знаки реально. А в майбутньому там треба планувати капітальний ремонт дороги. Це питання я ставлю на контроль.

– Микола з Луцька: «Зараз багато говориться про затягування пасків, економію коштів. Чи мають обласні депутати якісь пільги?»

– Ні. Депутати обласної ради працюють на громадських засадах і мають лишень депутатський фонд, який складається з чотирьох тисяч гривень у рік. Ці кошти вони виділяють на лікування людям, які до них звертаються. Пільгами користуються депутати Верховної Ради України.

– Жителі Маневицького району до Вас звертаються. Ходять чутки, що державне підприємство «Волиньторф», яке виробляє торфобрикет, готують до приватизації. Чи може обласна рада вплинути на цей процес і не віддавати ці заводи у приватні руки?

– Я переконаний, що це ефективне, успішне підприємство має залишитися у державній або ж в обласній комунальній власності. Відповідні документи, звернення ми отримали від Маневицької районної ради. На одній із сесій обласна рада розглядатиме питання про звернення до Кабінету Міністрів і Верховної Ради України щодо передачі «Волиньторфу» у спільну власність територіальних громад, сіл, селищ, міст області, або ж його потрібно включити в Перелік об’єктів державної власності, що не підлягають приватизації. Але рішення прийматимуться на державному рівні. Функція обласної ради поки що в лобіюванні тих позицій, про які я вже сказав.

– Ольга Петрівна, Луцьк: «Багато говориться про реформування місцевого самоврядування. Що це таке?»

– Дехто вважає, що реформування місцевого самоврядування – це укрупнення ра-йонів. Ми не за це. Можливо, потрібно укрупнити деякі сільські громади, бо є сільради, де лише 300 жителів, і там навіть не можуть заробити на заробітну плату голові та працівникам апарату. Згідно Бюджетного Кодексу виділяються кошти на одного мешканця населеного пункту, на одного учня. Якщо в селі мала кількість жителів, то ці норми не дають сільським радам бути самодостат-німи. Тож реформування місцевого самоврядування неминуче. Так, ці зміни – болісний процес. Але їх потрібно починати.

Понад 40 договорів оренди водних об’єктів скасовано

– Олександр, Шацький район: «Володимире Івановичу, минув рік, відколи Вас обрали головою Волинської обласної ради. Що за цей час вдалося зробити, а що ні?»

– Я б хотів наголосити, що працює вся обласна рада, а не тільки особисто я. Голова ради одноосібно рішення не приймає, він керує колегіальним органом. Тож задіяний весь депутатський склад. Насамперед, до плюсів у роботі я відніс би те, що в області покращилася атмосфера завдяки тому, що обидві гілки влади – виконавча і представницька – не шукають кістку в молоці, а трудяться злагоджено. Щодо питань, над якими добре попрацювали депутати обласної ради, то це, насамперед, ефективне використання комунального майна. Його є чимало. Однак деяке заростало бур’янами, інше стояло напіврозвалене. Тож ми організовували дні депутатів і виїжджали на такі об’єкти, щоб згодом на сесії прийняти правильне рішення. Наприклад, колишнє кіновідеомузичне підприємство вирішили передати технікуму харчових технологій – і тепер воно використовується. Добре зробили депутати? Добре.

Більш гостріших питань, як на селі, тепер нема ніде. Насамперед, це забезпечення робочими місцями, підтримка господарника. Раніше цими програмами користувалися здебільшого крупнотоварні господарства. Ми проаналізували ситуацію. Тож нинішнього року ними охоплено 15 тисяч громадян, які живуть і працюють в селах. Потрібно відроджувати на Волині овоче- та фруктосховища. Ентузіастам, які цим займаються, допоможемо з коштами – вони передбачені в бюджеті. Адже відомо, що сьогодні головний овочівник – це селянин-одноосібник чи фермер. Тож його і треба підтримувати. Але потрібно стежити, щоб виділені кошти обов’язково освоювалися.

Третій напрямок роботи, над яким ми добре попрацювали – використання і впорядкування водних об’єктів Волині. Тут багато проблем. Окремі водойми орендували без відповідних документів, ставки, озера не зарибнювалися, дехто порушував умови оренди, не сплачував податків. Тож було скасовано договорів оренди на 43 водні об’єкти. І майно комунальної власності, і програми, які приймаються, і водойми – все це має ефективно використовуватися, слугувати громадам, людям. Над цим і працює обласна рада.

Марія ДУБУК

Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

 

• Нравится
•