Поки країна із цікавістю спостерігає останні серії розважального шоу на «1+1» «Від пацанки до панянки 2» і гадає, хто ж виграє 200 тисяч гривень, ми вирішили поспілкуватися з волинянкою, яка увійшла у четвірку фіналістів. 23-річній Оксані Назарчук із села Прилуцьке Ківерцівського району не вистачило лише трішки, аби позмагатися за головний приз, і вона була змушена залишити шоу.
– Як ти потрапила у проект?
– Та якось сиділа із друзями вдома, пиво пили, в Інтернеті «рилася». Зайшла на сайт каналу «1+1», а там кастинг. Ну я «по приколу» і зареєструвалася. Такого понаписувала з п’яних очей… Що я, наприклад, живу на спонсорську допомогу від чоловіків із сайтів знайомств, люблю випити-погуляти, а ще дужче секс… Вже й забулася про ту анкету, коли до мене подзвонили і запросили у Київ на співбесіду. А там таких, як я, «безбашенних» – аж 500! Але мене якимсь дивом відібрали – і я опинилася у десятці «пацанок». У Києві ми пройшли повний медогляд, потім підписали контракт, і я на два місяці оселилася у заміському будинку, де проходили зйомки шоу.
– Наскільки телевізійна версія відрізняється від того життя, в якому ти «варилася»? Чи мала страх перед камерами?
– Нас знімали постійно, а от показали тільки частину із відзнятого. Та й монтажем користуються постійно: «виривають» із твоєї розмови якесь речення, вставляють його в інший епізод...
У перші три тижні мені здавалося, що я сплю і це сон, потім почалася депресія і я тиждень постійно плакала. Було важко, адже ми там ніхто, та ще й у постійно замкнутому приміщенні. А ті психологи, з якими ми спілкувалися, теж працювали на камеру. Хіба можна розкрити душу, коли навколо тебе ще десять чоловік зі знімальної групи?
– Як тривав процес перетворення «пацанок у панянок»?
– Нас насправді муштрували! Треба було вставати о шостій ранку, бігти на зарядку, потім цілий день були уроки, кожен по дві години. На нас одягнули корсети, які ми не мали права знімати. За кілька тижнів я схудла на 10 кілограмів! Ми цілими днями вивчали французьку та українську мови, етикет, флористику, стилістику і візаж. Був тиждень верхової їзди, нас вчили розрізняти вина і вміти оцінити «букет» смаку. Ще були танці, йога. А балет, на який ми теж мусили ходили, я й досі згадую із жахом.
Мене не вважали за конкурентку
– Тим не менше, ти щось таки взяла для себе з тих уроків?
– Оскільки я була єдиною сільською дівчиною, мене вважали слабенькою конкуренткою. Навіть викладачі, як потім дізналася, казали, що за їхніми прогнозами я мала «вилетіти» ще на третьому ефірі. А я виявилася дуже чіпкою. Із кожним тижнем ставала кращою під час іспитів. Кухарі визнали мою страву найсмачнішою, з верховою їздою я теж справилася «на ура», навіть судді, які оцінювали бальні танці, віддали кубок переможця мені, а не дівчині, яка десять років займалася танцями. Але коли я дізналася про тиждень музики та театрального мистецтва, стала пакувати речі. Мені ведмідь на обидва вуха наступив, я не маю музичного слуху! На фортепіано, до якого я вперше у житті підійшла, грала на автоматі, рахуючи, який палець коли переставляти. А співаю я так, що після того три дні собаки виють. Тож я вже знала, що моя участь на цьому закінчується. Так і сталося: мені вручили квиток на маршрутку, подарували уніформу школи, розкішну французьку косметику – і помахали руцею.
– А що найбільше запам’яталося під час шоу?
– Ой, як мене завели у рамках передачі у якийсь київський салон і я випадково побачила розцінки цієї цирюльні! Майже 1900 гривень там коштує стрижка, а брови мені повищипували за… 700 гривень.
– Як ти гадаєш, чи були серед вас, «пацанок», підставні дівчата?
– Із десяти вісім справді проходили кастинг, бо я з ними ще до шоу познайомилася. Ще двоє потрапили у Школу без відбору.
– І одна із них виграла?
– Ні, але більше нічого казати не можу – контракт! Ми з дівчатами робили ставки на одну учасницю, але фінал виявився неочікуваним навіть для нас.
– Як змінилося твоє життя, адже зйомки закінчилися ще в червні?
– Я стала спокійнішою, почала стежити за собою (це правда: в Оксани бездоганний манікюр, гарний макіяж, зачіска – авт.). Відмовилася від спиртного. Друзі всі кажуть, що я дуже змінилася, стала зовсім іншою. Зараз шукаю роботу, щоб мати кошти на навчання – адже наступного року планую відновитися в університеті, який колись покинула.
Мирослава КОСЬМІНА,
Волинська область
Comments: |