Якщо купиш ліки, то не вистачить на хліб
Жителька невеличкого села Середня Баранівського району 70-літня Марія Нерода 32 роки відпрацювала на знаменитому фарфоровому заводі. Шкідливе виробництво підірвало здоров’я. Матері допомагає дочка Наталія, яка працює у Польщі хатньою робітницею. Хоча в самої які там заробітки?
Марія НЕРОДА виглядає із заробітків дітей
– Дочка вийшла заміж за поляка, але такого бідного, як сама. У нього немає житла. Вже десять років знімають квартиру. Забрала із собою й онука Дениса, це хлопчик від першого шлюбу. До семи років він ріс зі мною, зараз ходить у восьмий клас у польську школу. То його там просто «травлять» за те, що він українець. Кожного ранку з плачем йде на уроки. Знущаються з дитини, образливі прізвиська дають, – розповідає жінка. – Мусять жити на чужині, бо тут роботи немає. Раніше Наташа по телефону розказувала, що там з Денисом однокласники витворяють. У мене серце розривалося, аж у лікарню потрапила. То вона тепер вже й не розповідає, але ж я розумію, наскільки хлопцеві важко. Для нього це трагедія. Внук став втікати зі школи. Вони ранесенько побігли на роботу, а він залишається вдома. Там життя нормального немає, а тут ще гірше. Син, який живе в Баранівці, все життя також на заробітках: як не в Москві, то в Петербурзі. Зараз знайшов роботу в Києві.
Пенсіонерка Марія Нерода часто хворіє і змушена кілька разів на рік проходити курс лікування. Жінка нарікає, що тепер навіть немає до кого звернутися, щоб отримати путівку в санаторій. Їхній завод уже двічі продавали. Колишні працівники нікому не потрібні. Як і більшість українських пенсіонерів, вона ледве зводить кінці з кінцями. Якщо купиш ліки, то не вистачить на хліб.
– Слава Богу, ще швидка допомога до нас приїжджає, – продовжує бабця Марія. – Мене вже кілька разів рятували, виносили на носилках з хати і в лікарні приводили до тями. У нас немає медпункту і фельдшера, а тут стільки калік безпорадних. У селі залишилося 110 людей, кожна друга хата стоїть пусткою. Взимку, як замете снігом, то не можна навіть до сусідки вийти. Щоб купити хліба, треба раненько, о п’ятій годині вставати і виходити на трасу. В сусідні села в цей час їде хлібовозка, то водій зупиняється і продає нам. Якісь страшні часи настали. Не живемо, а виживаємо. Добре, коли ще в парі, а так на старості залишилася сама…
Кость ГАРБАРЧУК,
Житомирська область
| Comments: |
