– Пекарством почала займатися випадково, – розповідає жінка. – Більш як десять літ тому в сусідки не вдався коровай на весілля своїй доньці. Попросила мене. Відтоді так і повелося: спочатку родичам допомагала, потім односельчани почали замовляти, а згодом і з інших сіл стали звертатися. Знаєте, на весіллі люди бувають з різних районів, областей. Побачили – сподобалося, переказують одне одному. А це найкраща реклама. Допоки мала роботу на керамічному заводі, пекарством займалася менше. А коли підприємство зупинилося, то вже на випіканні весільного хліба трохи й заробляти почала. Але гроші не головне – а щоб коровай приносив людям радість.
Галина Федотівна каже, що жінка, яка замішує тісто, має бути в гарному спокійному настрої. Обов’язково перед початком справи треба читати молитву Господню, просити в Бога та Діви Марії благословення на добре діло. Замішування, випікання, оздоблення забирає цілісінький день.
– Ви, мабуть, вже виробили свій стиль у пекарстві?
– Так. Пам’ятаєте, ще десь п’ятнадцять літ тому (та ще й зараз в деяких районах) збереглася традиція короваї випікали «одним поверхом». А прикрашали різними паличками, на які намотували прісне тісто у вигляді змійки, нанизували спечені намистини, паперові квіти? Нині часи змінилися – і мода на короваї також. У багатьох регіонах їх печуть одно, двох чи трьохярусні. Зверху прикрашають білою помадкою і квітами. Багато хто «селить» туди голубів із зе-фіру – як знак подружньої вірності. Чи шоколадні фігурки самих молодят. Я виробила в цьому свій стиль. Вважаю, що за помадкою можна приховати багато недоліків: коли хліб занадто запечеться чи підгорить, чи десь примнеться. Я печу коровай тільки з тіста і прикрашаю тільки тістом, без будь-яких кремів. Взагалі, коровай – це символ роду і уособлення самого життя. Великі квіти – троянди печу із солодкого, замішаного на яйцях, тіста. Ці квіти символізують кохання. А пелюстки чи листочки – це символ майбутнього продовження роду. Кожну пелюсточку печу окремо, а згодом із ще гарячих формую квіточку. Обов’язково прикрашаю коровай колоссям, яке випікаю вже з прісного тіста – воно є символом добробуту і миру в домі. На верхньому, третьому «поверсі» вміщую два лебеді. А прикрашаю барвінком чи калиною. Бо ці рослини – як знак нев’янучого кохання. А от весільні калачі оздоблюю, окрім квітів, різними кільцями і завитками. Це символи нескінченності життя. Саме цим хлібом батьки благословляють молодят до шлюбу.
Навіть паски жінка ніколи не покриває глазур’ю. Вона надає перевагу гарно випеченому, рум’янощокому, пахучому хлібові.
– А чи впливають продукти на якість випічки?
– Ще й як. Одного разу квіти на коровай розсипалися, я не могла їх «склеїти». Змінила аж чотири види борошна – не те, і далі пелюстки кришилися. А причину встановила наступного дня. Змінила цукор – і все пішло добре. А тепер я взагалі купую його у Бресті, бо там знайшла роботу, тож їжджу в сусідню державу кожного тижня. Борошно також знаю яких виробників купувати. Молоко, яйця маю домашні.
– А чи були випадки, коли, замішуючи чи випікаючи калачі, короваї, весільний хліб для молодих, щось не вдавалося? Адже кажуть, що від цього залежить доля?
– Так, я вірю в це. Траплялося, правда, дуже рідко, коли коровай не вдавався. Ніби все робиш правильно, як завжди, а не такий виходить, як треба: то розколюється, то дуже збитий. Потім цікавилася, як живе та подружня пара. Кажуть, дітей нема… Хоча здебільшого виходить все добре…
Допомагає Галині у випіканні донька Ольга. Але найбільше радіє, коли жінка розпалює домашню селянську піч, маленька внучка Настуся. От і під час нашої розмови вона щиро щебетала: «Я зараз вам щось принесу... Сама зліпила, а бабуся спекла», – і миттю побігла до кухні. Звідти у маленькій жменьці принесла рум’яні квіточки-листочки з тіста: «Пригощайтеся...» – стала припрошувати. Галина Федотівна, посміхнувшись, мовила: « У майбутньому, мабуть, буде пекарем».
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
Comments: |