У Луцьку виготовляли амфетамін
Побутує напівжарт, мовляв, за підказками Інтернету можна що завгодно змайструвати, навіть атомну бомбу. Не так давно цю тезу підтвердив гурт молодих лучан з технічною освітою (віком 25-27 років), налагодивши у кустарних умовах виробництво дороговартісного наркотику. Наступили на горло цьому бізнесу працівники СБУ.
Така ідея прийшла в голову підприємцю Петру П. Разом з Павлом Г. назбирали достатню кількість посилань і зробили необхідні закладки на певних сайтах (вони збереглися аж до затримання Павла Г. працівниками СБУ). В Інтернеті домовилися і про закупівлю обладнання, хімічного посуду та хімреактивів. Усі роботи фінансував Петро. Він же долучив до справи й ще кількох знайомих. Одного з них, Станіслава А., відправив аж у Маріуполь, виділивши кілька тисяч гривень. Знову ж таки, через Інтернет саме на Донеччині Петро знайшов продавця рідкісної хімічної сполуки, без якої виготовлення амфетаміну неможливе.
Хіміки-самоучки розташували міні-лабораторію у підвалі будинку Павла. Однак це приміщення для виробництва амфетаміну виявилося непридатним. Тоді Петро винайняв офіс на одному з місцевих заводів. Але чомусь невдовзі він втратив інтерес до наркобізнесу, інші справи покликали його за межі Волині. В офісі він покинув усе обладнання й поїхав. Павло Г. теж вирішив «зав’язати». Проте ініціативу на себе перебрали ті, хто раніше грав другорядні ролі, уже вище згадуваний Станіслав А., а також Олександр Л. та Тарас М. Перевезли усе обладнання та хімічні речовини на спеціально зняту квартиру на проспекті Соборності. Того ж дня, проконсультувавшись у Павла, компанія взялася за виготовлення амфетаміну. Проте під час реакції почав інтенсивно виділятися густий дим з їдким запахом – таким, що його почули усі мешканці цілого під’їзду багатоповерхівки. Сусіди зателефонували власнику квартири, і той одразу ж виселив квартирантів, які похапцем збирали пробірки, різноманітні банки та склянки. Увесь цей крам знову перекочував на орендований ще Петром офіс (орендну плату підприємець сплатив наперед). І через два дні лабораторія запрацювала там. Уже вночі хлопці врешті отримали перший результат. Невеличку кількість порошку забрав із собою Олександр і продав його відвідувачу одного з більярдних клубів. Зранку спільники повторили хімічну реакцію, виготовивши трохи більшу партію. Олександр знайшов ще двох клієнтів. Виробництво почало набирати обертів. Щоб не зупиняти конвеєр, Тарас і Станіслав по обіді взялися знову виготовляти амфетамін. Порошок, немов пиріжки з печі, розклали стигнути на фольгу, коли в офіс нагрянули бійці спецпідрозділу «Альфа». Одночасно співробітники СБУ затримали Олександра Л. та Павла Г. Таким чином підпільна лабораторія проіснувала всього три дні. Правоохоронці спрацювали чітко, вилучивши практично увесь амфетамін, який встигли реалізувати доморощені хіміки (лише один із їхніх клієнтів був таким спраглим до «кайфу», що встиг використати частину порошку).
За останні півдоби існування підпільної нарколабораторії, коли таки вдалося отримати амфетамін з хімічних реакцій, її організатори виручили за свій товар приблизно півтори тисячі гривень. Якщо припустити, що лабораторію не викрили б, то прибутки могли б сягнути зовсім інших цифр. А так четверо учасників цієї історії опинилися за гратами. Олександра Л., як найактивнішого учасника групи, засудили до трьох років позбавлення волі. Станіслав А. отримав 2 роки 6 місяців, Тарас М. – 2 роки 1 місяць, а «консультант» Павло Г. – 2 роки.
Сергій КРАЙВАНОВИЧ,
Волинська область
| Comments: |
