Найкращі меблі – із лози

Іноземці, які відвідують Україну, не перестають дивуватися нашій безгосподарності. Що це за дивна країна, в якій паркани, особливо в селах, зі справжньої деревини – наш знаменитий штахетник, а меблі виготовляють з пресованої тирсоплити або з пластмаси. Щоправда, з кожним роком все популярнішими стають вироби з натуральної сировини. Хоча українці здавна використовували лише природні матеріали.

 

В радянські часи у селі Нудиже Любомльського району у лісгоспі був сувенірний цех, який виготовляв багато різноманітної продукції. Місцеві жителі мали роботу. Особливим попитом користувалися вироби з лози. Цієї сировини на Волинському Поліссі достатньо. Але нині виробництво зупинилося, і лозоплетінням ніхто не займається, крім окремих ентузіастів.

Колись 36-річний Ярослав Голян також виготовляв меблі з лози. Прийшов недосвідченим юнаком і став визнаним майстром.

– У нашому цеху лозоплетіння, – розповідає він, – працювало чоловік двадцять. Виготовляли крісла, дивани, столи, дитячі ліжечка, різноманітні сувеніри. Я прийшов на роботу у 1993 році. Дивився, як майстри працюють, і вчився, опановував техніку лозоплетіння. Звичайно, не все відразу ладилося, але спеціалісти допомагали, підказували. Тому, коли все розвалилося, став вдома працювати.

Якщо вже є заготовлена лоза, то за день можна сплести крісло-гойдалку, стверджує Ярослав Голян. За словами майстра, найголовніша і найважча робота – заготівля сировини. Найкраще, звичайно, в кінці зими – на початку весни, тоді вербова лоза більш придатна. А серед літа її потрібно запарювати в гарячій воді. Цього чагарнику, який найчастіше росте над меліоративними каналами та над дорогами, у нас на Поліссі вистачає. Лозу вирубують і спалюють, а з неї ж можна робити меблі, які служитимуть людям.

Цікавлюся в чоловіка, чи не виникало бажання розпочати власну справу і робити плетені вироби на замовлення, адже вони користуються попитом і завжди модні. Наші люди вже натішилися пластиковими китайськими кріслами та стільцями. А восьмирічний син Богдан каже, що він сам вже зробив з лози поличку і хоче навчитися у тата робити меблі.

– Маю різноманітні замовлення, але не вистачає часу, – пояснює майстер. – Знаєте, як в селі – робота у своєму господарстві ніколи не закінчується. Ще, крім лозоплетіння, хати будую і грубки мурую. А на таких меблях на життя не заробиш. Адже сьогодні є клієнти, а завтра не буде.

Кость ГАРБАРЧУК,

Волинська область

Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

• Нравится
•