Підтримка економіки торбами

Понад рік тому наша газета писала, що білоруси масово їдуть в селище Заболоття Ратнівського району на Волині, щоб скупитися, бо в Україні і промислові, і продовольчі товари коштували значно дешевше. Однак, вже сьогодні українці їдуть до сусідньої держави. І везуть звідти сир, масло, консерви, одяг.

Поїзд, який відправляється з Ковеля до Заболоття вночі, забитий людьми. Особливо у суботу. Дехто до Бреста вирушив аж з Луцька. Кажуть, тратять на цю поїздку півтори доби, зате привозять на півмісяця дешевого «хавчика».

Ще навесні було все навпаки. Долар у Білорусі був трохи більше трьох тисяч рублів. Однак часи змінилися. Білоруси пережили шок, бо «зелененькі» підскочили аж до восьми тисяч (не факт, що долар в сусідній державі і далі не ростиме). Ми, українці, звиклі до таких стрибків валюти, а от врівноважені сусіди – ні. Паніка призвела до масових забирань вкладень із білоруських банків.

– Налякало нас і те, що, багато людей мають кредити, – зізналася одна жіночка, з якою розговорилися в Бресті. – Але тепер народ заспокоївся. Навіть дехто і далі бере кредити на житло. Правда, кажуть, що кредити під п’ять відсотків у білоруських рублях заморозять. Відсоток буде більшим. Та невесело в нас жити… Бо ціни на продукти ростуть, – скрутно похитала головою.

Хоча якщо порівняти з українськими – то вони сміхотворні. Сьогодні тисячу білоруських рублів можна купити за 1,10-1,20 гривні. А півлітри сметани там коштує трохи більше п’яти тисяч рублів. Славнозвісні солодкі сирочки в шоколаді, які в білоруському поїзді спритні українці продають по дві-три гривні, а вже в Луцьку – по чотири, в Бресті вартують всього півтори тисячі рублів. Націнка в обласному центрі складає майже триста відсотків.

Та найбільше мене вразили ціни на тверді сири. Якщо в наших супермаркетах можна легко лоханутися і замість твердого сиру купити сирний продукт, про що на етикетках повідомляється мікроскопічними буквами, то в Бресті чітко написано, що це за сир і що до його складу входить. А ціни? Від 31 до 38 тисяч за кілограм. Тобто в Україні тверді сири коштують вдвічі дорожче.

Ще одна закономірність. Майже в усіх брестських магазинах є ковбаси на будь-який смак. І навіть на сиров’ялену (від 90 до 110 тисяч рублів) є попит. Інакше б її не було на прилавках. В Луцьку вона є тільки в окремих торгових точках. А це означає, що нашому люду вона не по кишені.

Розмітають українці в білоруських крамницях консерви, згущене молоко, масло, варені ковбаси, сардельки, білизну, колготи, навіть взуття. Порівнюючи з українськими цінами – все дешевше.

Не забувають заскочити і на оптові ринки. Наприклад, один з них – на залізничній зупинці «Юго-восточный» – користується неабияким попитом у жінок. Адже тут – вся легка промисловість Білорусі: плаття і костюми, кофтинки і куртки. Аж в очах рябить від усього цього різноманіття. Цей ринок давно вже називають міжнародним, адже не забувають сюди дорогу і росіяни, які масово скуповують крам.

Наприклад, гламурний костюмчик там коштує в середньому 350-400 гривень, зате в Україні такий же – 700-800.

Та чи не найбільший ажіотаж все ж за продуктами. У поїзді, який виїжджає з Бреста, як у вулику. Українці і білоруси шукають пасажирів, які їдуть без вантажу. Адже одній людині дозволяється перевозити два кілограми сиру і стільки ж ковбаси, п’ять пачок масла. Однак наш підприємливий люд перевозить наїдків значно більше. І тільки-но кордон залишається позаду, у поїзді, що вирушає із Заболоття на Ковель, починається жвава торгівля. Хто не встигає спродатися, їде збувати крам наступного дня у Ковель. От тільки бідкаються заробітчани, щоб ціни в Білорусі не зросли і не зрівнялися з нашими. Бо тоді й заробіткам настане кінець…

Марія ДУБУК,

Брест–Луцьк

• Нравится
•