Ця історія трапилася з нетішинським пасічником Миколою Мулярчуком. Якось він вичитав у журналі «Бджільництво» розповідь про закарпатських бджіл, розведенням яких займається науковець Василь Гайдар. Ці комашки, виведені у гірському краї, добре приживаються на пасіках різних регіонів не тільки України, а й Європи та Азії. Тож не дивно, що до знаного спеціаліста з’їжджаються за порадами бджолярі заледве не усіх кінців світу.
Ось і пан Микола рушив в село Шенборн, що неподалік від Мукачевого. Два дні він спостерігав за роботою закарпатського пасічника, цікавився усілякими премудростями. Збираючись додому, купив у науковця кілька бджолиних сімей, щоб розвести їх вдома, і рушив на залізничний вокзал (бо ж добиратися треба було потягом). Спеціальні бджолопакети чоловік завбачливо розмістив на третій полиці, аби ніхто їх не зачепив, і, щойно поїзд рушив, почав спокійно милуватися розкішними краєвидами за вікном.
На одній зі станцій до вагона зайшов молодий чоловік з валізою. Перш ніж сісти біля Миколи, він спритно закинув свій чемодан на третю полицю. Пасічник не встиг навіть рота розкрити, аби попередити попутника про крилатих пасажирів, як бджолопакети вже були пошкоджені. Що то стало діятися! Відчувши волю, комахи поспішили вилітати з отворів. Від розлюченої «авіації» стали потерпати всі пасажири вагона. За кілька хвилин попутників як вітром здуло – з речами перебігли в іншу частину потяга.
А Миколі – біда, він же своїх бджілок не покине. Відчайдушні спроби закрити діри курткою закінчилися провалом – комах це не спиняло. Тоді він бджолопакети, закутавши у свій верхній одяг, виставив за вікно. Зробив цим ще гірше, бо медоносів почало видувати зі сховку назовні, а з ними полетіли документи та гроші, що були в кишені куртки…
Словом, та поїздка запам’яталася на усе життя. Пасічник отримав «автографи» кількох сотень бджіл! На станції Сколе на нього вже чекала карета швидкої допомоги. Лікарі були змушені ввести спеціальні ліки, щоб ліквідувати анафілактичний шок.
Бідоласі дали гроші в борг, і він таки добрався з частиною бджіл додому. Інший би після таких пригод замислився над тим, щоб вивести пасіку. А Микола Мулярчук навіть близько такої думки не підпускав. Карпатські бджоли у нього добре прижилися. Тепер у пана Миколи колеги просять поділитися цими медоносними комашками.
Наталія КРАВЧУК,
Хмельницька область
Comments: |
Це тільки наші люди можуть додуматися везти рій бджіл в поїзді.
Проста простота – “А як же мені їх перевезти, не буду ж я замовляти для цього машину!?”