Жанетта-маніячка
У центрі села Ярунь, що в Новоград-Волинському районі, ріже очі обгорілий зруб хати. У ній мешкала Жанна Банкер (1960 року народження), котра нині відбуває довічне ув’язнення. Будинок згорів недавно, місцева влада хотіла розібрати згарище, але старша Жаннина дочка, що живе в Росії, не дозволила. «Не руште, – сказала по телефону, – нехай стоїть!» Невже, щоб нагадувати про жахіття, які потрясли ярунців два роки тому?
Дочку ув’язнила, а брата прогнала
Хоча село це величеньке (колись навіть райцентром було), тут важко щось утаїти, бо «всі один одного знають, всі все бачать і чують». Жанеттою цю даму називали позаочі – надто вирізнялася серед односельчан. Але не імпозантністю чи жіночою граційністю, а дивакуватою поведінкою. Наприклад, тримала вдома понад десяток псів і, кажуть, шкури з них використовувала собі для пошиття одягу. Але найбільше дивувало ярунців те, що Жанетта не пускала до школи двох своїх дочок. Правда, для старшої Лесі (що мешкає нині в Росії), наймала вчителів, які приходили додому, а от меншу, Сінільгу, вже сама навчила читати-писати. Жанетта забороняла дівчинці взагалі виходити з двору на вулицю, а коли і брала малу із собою на село, ведучи за ручку, то ховала від людей її обличчя – щоб не зурочили. Дивує й ім’я дівчинки, екзотичне для цих країв. Коли прийшла реєструвати новонароджену в сільраді, їй радили назвати доньку якось «по-нашому». Та жінка вперто вимагала записати саме Сінільгою: мовляв, недавно книжку гарну прочитала, в якій героїня так звалася.
Сінільгу Жанетта народила вже від другого чоловіка (із сусіднього села був), а Лесю – з росіянином, котрого привезла в Ярунь після нетривалого перебування в сусідній державі. Недовго прожила з ним. Виховувала доньку сама, доки не знайшла другого супутника душі і серця. Та й він протримався недовго в парі з дивною жінкою і якогось дня зник у невідомому напрямку. Жанетта, очевидно, цим особливо не переймалася, якщо не зважати на клопотання, аби батька Сінільги визнали пропалим безвісти. І таки добилася цього. Звичайно, не просто так, а щоб отримувати допомогу на дитину від держави.
Згодом люди подейкували, що до зникнення Сінільгиного батька доклала рук сама Жанетта. Адже, крім дивакуватості, вона прославилася в Яруні ще й як жінка корислива та злопам’ятна. Мала своє помешкання. Та коли померла її мати, котра жила зі старшим Жанеттиним братом Сашком у половині будинку, який той поділив зі своєю колишньою дружиною та дочками, перебралася в їхню половину. Прогнала брата скитатися по селу (він чоловік м’якосердий був та ще й випивав). Виявляється, перед смертю старої Жанетта змусила її підписати дарчу на півхати на своє ім’я. Отримувала вона і пенсію «інвалідську» за Сашка в банкоматі. Але брат написав заяву, щоб листоноша віддавала гроші лише йому на руки, і сестра через це дуже розгнівалася…
Трупи палила й закопувала
Коли в селі почали пропадати люди, спершу ніхто тому особливої уваги не надавав. Жанеттиного чоловіка не стало – нічого дивного, уже не перший її покинув. Зникла сімнадцятирічна дівчина Алла – також ніхто не шукав, бо була з неблагополучної сім’ї, жила то з батьками, то зі старою бабусею. Ті казали, що, мабуть, поїхала в Миколаївську область до родичів. Потім зник з-перед очей Сашко, безталанний Жанеттин брат. Раніше то біля одного генделика тинявся спозаранку, то біля іншого, то біля хати коханки своєї люди його здибали, а тепер ніде не видно. Шукати бідолаху теж не квапилися. Дочка його, правда, якось запитала в Жанетти, чи не бачила.
– А він дрова поїхав заготовляти в Пилиповичі, – відповіла на те.
Племінницю Наташу відповідь задовольнила, проте неспокій чомусь не полишав її, бо несподівано однієї ночі приснився їй батько – такий гарний, чисто помитий і поголений.
Невідомо, як би розгорталися події далі, але якогось вересневого дня 2009 року в сільраду надійшов надрукований на принтері анонімний лист приблизно такого змісту: «Жанна вбила свого брата й закопала на жидівських могилках». Голова сільради, прочитавши донесення, викликав міліцію…
Злочини Жанетти навряд чи вдалося б розкрити, якби міліція не вийшла на її подругу Тетяну, поведінка котрої декому із сусідів видалася дивною: викидала гній з хліва в інше місце. Коли жінці влаштували допит, вона одразу зізналася: під гноєм був закопаний Сашко…
Наприкінці літа Жанетта виманила брата за село, щоби поміг її знайомому з Дідович яму викопати – нібито корову здохлу зарити. Місце відлюдне було. Крім волоцюги Петра Ш., котрого Жанетта не вперше використовувала як «тяглову» силу, пішла на покинутий єврейський цвинтар і Тетяна. Коли яма була готова, Жанетта з Петром сокирою та лопатою убили Сашка, облили бензином і підпалили, а обгорілий труп закопали. Але ярунська відьма, видно, носом учула, що хтось-таки підгледів їхній злочин, тож через кілька днів з подругою трупа відкопала й переховала на Тетяниному городі під хлівом. А щоби певніше було, Жанетта наказала своїй спільниці прикидати те місце гноєм.
Під час слідства випливла і друга чорна справа Жанетти – вбивство неповнолітньої Алли, яке вона вчинила в травні того ж року. Труп також спалила…
Алла дружила з Сінільгою. Саме вона вивела ув’язнену у своєму дворищі дівчинку на люди, водила її в сусіднє село на дискотеку. Там Сінільга познайомилася з хлопцем, закохалася в нього, а він вибрав Аллу, котра невдовзі від нього завагітніла. Жанетта про це дізналася, розгнівалася й розправилася з Аллою. Подейкують, що вбивця розрізала живіт своїй жертві, аби пересвідчитися, чи вона вагітна. Жанетта показала місце, де закопала вбиту після спалення. Що знайдені кістки – справді рештки тіла пропалої Алли, визначила експертиза.
Під час обшуку в Жанеттиній хаті знайшли список односельчан – ймовірних наступних жертв ярунського Чикотила в спідниці…
Читала чорну магію?
Галина Миколаївна Гурбан багато років пропрацювала в сільській раді діловодом, знає фактично всіх ярунців – від малого до старого. Не виняток і Жанетта:
– Ця жінка неадекватної поведінки. Легко вступала до розмови з будь-ким, до кожного могла знайти підхід, пролізти в душу. Бо вона, я впевнена, читала чорну магію. Тетяна – моя колишня невістка (дружина молодшого брата). Після розлучення вона почала горнутися до Жанки. Якось я перепинила її та й кажу: «Не дружи з нею, не приведе це до добра!» «А з ким мені дружити?» «З ким хочеш, тільки не з Жанною!» Не послухала. Ото зберуться вони (ще Жаннина покійниця-мати була) – та й шушукаються на веранді. Дошушукалися. А коли трапилося те лихо, мене слідчі за поняту брали. Я питала Тетянину меншу дочку, яку книгу мати читала – білу чи чорну магію. Дівчина відповіла, що білу. Отже, якщо читала білу, то й чорну їй Жанка давала. Алла справді дружила із Сінільгою. Жанна якось приходила в сільраду й запитувала, чи платитимуть Аллі допомогу, якщо народить. Ми ще дивувалися, навіщо це було їй. Коли вона таке з рідним братом зробила, то я думала, що і свого чоловіка зжила зі світу. Але несподівано, уже після суду, він дав про себе знати – з-під Києва, де весь цей час «бомжував». Чому не повертався в Ярунь, важко сказати. Може, боявся Жанни…
Хата Жанети недавно згорла
Справа «Жанетти-маніячки» пройшла всі судові інстанції, в тому числі і Верховний Суд, але вирок залишався незмінний. Головну дійову особу покарали довічним ув’язненням, її помічнику, волоцюзі з Дідович, дали дванадцять з половиною років, подрузі Тетяні – два роки та шість місяців.
Екс-невістка сільрадівського діловода вже відбула два роки свого покарання й, зі слів Галини Миколаївни, поводила себе у виправно-трудовій колонії належно. Тож сподівається вже нинішньої осені повернутися додому завдяки амністії. Як цю жінку сприймуть у селі – як учасницю жахливих злочинів чи жертву «магічного» впливу Жанетти – покаже час.
Ігор Славич,
Житомирська область
| Comments: |
