У Рівному у післявоєнні роки ув’язнили школярів
У Рівненській школі №2 (тепер школа-ліцей) у 40-х роках минулого століття діяла українська молодіжна організація, яка поширювала заборонені українські книги… Викривши шкільне підпілля, радянська влада покарала більше трьох десятків юнаків та дівчат виправними роботами, засланнями та ув’язненням на строк від 3 до 10 років.
На урочистому заході, коли на честь цієї молодіжної організації на фасаді навчального закладу відкривали пам’ятну меморіальну дошку, були присутні безпосередні учасники, дослідники тих далеких подій. Зокрема, Володимир Кулій, Наталя Негребецька, котра написала книгу про події 1949 року у місті Рівному. Старшокласники школи №2 міста Рівного у другій половині сорокових років створили українську молодіжну організацію. Одним з найактивніших її зачинателів та керівників став уродженець Рівного Ярослав Клепач, котрий навчався у Львівському фізкультурному інституті.
– Ми задумали випускати журнал «Зоря» щомісяця, – розповідає один з його організаторів, колишній учень рівненської школи №2 Володимир Кулій, – але вийшов тільки один номер. Журнал писали від руки друкованими буквами, об’єм становив близько 20 сторінок. Так, стаття «Воля народам! Воля людині» закликала до боротьби: «Боротьба українського народу за Українську самостійну державу – це свята справедлива боротьба за найрідніші наші інтереси». Зрозуміло, що на такі заклики не могла не відреагувати тодішня влада. Як пізніше з’ясувалося, довідалася через одного нашого «однокашника»-зрадника. Перший обшук у нашій хаті зробили 22 березня 1948 року. Я й досі дивуюся, як енкаведисти тоді не знайшли партитуру другого номера журналу, адже вона лежала зверху на етажерці. Після другого обшуку пробув під арештом три дні, а вже після третього відбулося судилище. Як наслідок – в’язниця і табори. Виселили і моїх батьків – до міста Томськ. Амністії дочекався уже після смерті Сталіна.
У 1948-49-х роках за антирадянську діяльність було притягнуто 36 рівненських старшокласників. А найбільше покарання чекало на Степана Куйбіду, В’ячеслава Новака, Бориса Рудакова та Людмилу Негребецьку. Особлива нарада при Міністрі державної безпеки СРСР засудила їх на 10 років ВТТ кожного. Ярослав Клепач, Лідія Дзівак, Олександр Омельчук, Микола Негребецький отримали по 8 років ВТТ. Георгій Безсонов, Володимир Кулій – по 5 років ВТТ. І цей список мав велике продовження…
Майже в усіх справах фігурувала стаття «поширення антирадянської літератури». Під неї підпав і 20-річний Ігор Рафаловський, вірш якого «Народе мій» вирізнявся на журнальних шпальтах. Йому, на той час автору повісті «Терновий шлях», винесли вирок: «10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах, а всі твори Рафаловського спалити».
Подібне стосувалося й В’ячеслава Новака, заступника редактора іншого журналу «Зов крові». Десятикласника звинувачували у тому, що писав твори у вигляді віршів, розповідей, де вихваляв дії ОУН, дискредитував керівників комуністичної партії. Зокрема, у кримінальній справі згадувався його вірш «Ой, мамо, мамо», що присвячувався Україні і у якому автор жалкував, що вона, боголюбива Україна-матір, страждає під більшовицькою окупацією.
Сергій НОВАК,
Рівненська область
| Comments: |
