«В Америці добре живеться жінкам…»

Марії Романюк із села Черемошне Ковельського району сумувати не доводиться, хоч мешкає жінка одна. Адже по кілька разів на день телефонують онуки. А їх у неї аж 42!
– Літ мені майже вісімдесят, – розповідає Марія Леонтіївна. – Але ще  всіх своїх внучат по імені пам’ятаю і де чиї будуть також. Правда, вже не згадаю, коли у них дні народження.
Найбільше жінка спілкувалася із синовим Василем. Каже, що то була «нянька», адже довгих вісім літ внук допомагав бабусі доглядати за лежачим дідусем. П’ятий рік, як не стало її чоловіка Федора.
Старий був дядько високий, гарний. І до роботи беручкий, робив добре столярку, хати будував. Ці навички передалися синові. А от старість у чоловіка була невтішна – стався інсульт і прикувало до ліжка. Тож основні обов’язки по догляду за дідом лягли на онука Василя. А коли старого не стало, лишень тоді хлопець одружився.
А жінка залишилася сама в хаті. То щоб не сумувала, ночувати до Марії Леонтіївни приходить внук Толик.
– А телефонує часто Люба із сусіднього села. Що там казати, маю хороших внуків. В житті ні за кого не доводилося червоніти, чи почути про якийсь поганий вчинок. Я рада за внучат.
Двоє доньок Марії Романюк живуть у сусідніх селах, син у Черемошному, а от ще двох дочок з родинами доля закинула аж за океан – у Сполучені Штати Америки.
Бабуся показує фото всіх своїх закордонних онуків, мовляв, які гарні. Каже, що не так часто приїжджають, все більше телефонують, запрошують і бабусю до себе в гості. Але куди вже їй летіти…
– Якось говорю із зятем по телефону, кажу йому: «Ти хоч там відпочиваєш, висипляєшся?» А він мені: «Нема часу, мамо. Велика сім’я, треба годувати родину, тож щоранку прокидаюсь о пів на четверту. А відпочивав… Як в гостях у вас був, то ще пам’ятаю, що тоді відпочивав». А з тої пори пройшов вже рік. І я зрозуміла, – каже бабуся, – що в Америці добре жінкам. Вони там менше працюють, не гнуть спину над господаркою, так як у нас – стільки тої живності вдома тримають, мішки із зіллям ціле літо на плечах тягають свиням… А в Америці жінкам легше, зате важче чоловікам. Бо вони є справжніми годувальниками сім’ї.
От і бабуся, допоки був живий її чоловік, також тримала господарку. А помер Федір Спиридонович – і вона засумувала, захворіла. Господарство збула повністю. Кличуть діти, внуки до себе, але жінка поки не йде з рідної хати, яку зводили разом із коханим чоловіком. Хоча, коли вже не в змозі буде сама жити, то приймуть її, де захоче:
– Покличуть і діти, і онуки. Всі без винятку. Ще й припрошуватимуть, – каже впевнено.
Але поки що вона з хати ні ногою…
Марія ДУБУК, Волинська область

• Нравится
•