Ровесниця Незалежності України вийшла заміж

З цією милою юнкою ми знайомили читачів чотири роки тому. Привід мали гарний: лучанка Іванна Кревська – ровесниця Незалежності України. Вона народилася в один день із нашою державою – 24 серпня 1991 року – і вперше потрапила на шпальти «Вісника+К» з нагоди 16-ліття. Пізніше доля повернула так, що саме у наше видання дівчина прийшла на практику (навчається на факультеті журналістики Луцького гуманітарного університету). А незадовго до свого ювілею Іванка стала на рушничок щастя. І серед запрошених був «Вісник+К».
Зазвичай закохані перед весіллям заклопотані, втомлені – це ж стільки турбот з вибором сукні, кафе, підготовкою весільного меню, пошуком музикантів, фотографа, спеціаліста з відеозйомки… Наша ж пара – Іванна Кревська та її обранець Анатолій Ващук – навіть в останні дні перед урочистістю світилися від щастя.
– А ми півроку готувалися, – зізнаються. – Було досить часу, щоб про все подбати і не бігати в милі останні хвилини перед церемонією.
Молодята згадують, яким було їхнє перше побачення. Це ж якби не їхній друг Віталик, вони б могли і не зустрітися! З Іванкою, яка любила гостювати у бабусі в Углах Ковельського району, він потоваришував давно (мешкає у сусідньому селі, тож частенько бачилися на танцях в клубі). А з Толиком, який родом з села Гірники Ратнівського району, заприятелював у Луцьку, де обоє здобували професію малярів-штукатурів. Саме Віталик був ініціатором знайомства цієї пари. Чи думав тоді, що стосунки з просто дружніх переростуть у справжні великі почуття? Але сталося саме так, і через чотири роки Іванна та Анатолій вирішили офіційно поєднати свої долі.
Запитую, що їм було найскладніше подолати у стосунках.
– Знаєте, кожна людина – зі своїм характером, і треба її в першу чергу поважати, – говорить молодий голова сім’ї. – Іванка дуже правильна, в хорошому розумінні цього слова. О, вона дисциплінує! Дуже любить чистоту і порядок – хоч-не-хоч, а мусив зрозуміти, що кожна річ має своє місце. Але хіба це погано?
– Зате Толя легше поступається, і я йому за це вдячна, – каже Іванна. – Бо ж без непорозумінь не буває. Коли я насуплюся, він шукає підхід.
Згадуючи про приготування до весілля, розповідають різні курйози. Як Іванка була змушена купувати… треті білосніжні туфельки, бо «парадні», придбані для церемонії, стали замалі. Річ у тім, що вони трішки муляли дівчині ногу, тож вона, послухавши рекомендації рідних, розмочила задники у горілці. Але взуття нітрішки не розійшлося, а навпаки – збіглося. Змінна пара для офіційної церемонії не годилася, тож довелося знову йти на базар. Вистачало й інших клопотів. Хоч підготовку до свята розпочали за півроку (заручини відбулися на Різдвяні свята), знайти хороше приміщення для неофіційної частини на останню неділю липня (перед початком посту) виявилося непросто – майже усі зали в місті вже були зайняті. Але молодята не прогадали, замовивши затишне кафе неподалік Луцька фактично на лоні природи.
На обличчях – усмішки, в очах – закоханий погляд. І переплетені долоні – його і її. Так хочеться молодятам побажати головного – зберегти це трепетне почуття не на один десяток літ. Бо щоб сказати «я тебе кохаю», достатньо кількох секунд, а підтримувати ці почуття потрібно уже життя.
Наталія КРАВЧУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

• Нравится
•