Програма «Без мандата» була в острозі
Галина ШИШКІНА біля свого будинку
Телешоу «Без мандата», яке певний період транслював телеканал «1+1», викликало неабиякий резонанс. По-перше, цікаво було спостерігати за політиками, які потрапляли із розкоші інколи аж у «непристойну» бідність. По-друге, не менш цікавими були й герої передачі. А уявіть, як обліплювали екрани там, де їх знімали. Бо на незнайомих людей дивишся одними очима, а на знайомих зовсім іншими. Особисто мені дуже запам’яталися зйомки в місті Острог з участю Михайла Волинця. З героїнею цієї передачі Галиною Шишкіною нещодавно вдалося познайомитися.
Чекала Червоненка – приїхав Волинець
Звичайно, найперше цікавлюся, яким чином Галя потрапила на передачу, складний це процес чи ні, чи не було боязні виставляти своє життя на всезагальний огляд українських глядачів? Зрештою, чи виправдалися ті надії, на які сподівалася? Весела, говірка Галя охоче розповідає і про себе, і про зйомки майже річної давності.
– Ситуація склалася так, що сподівалася вирішити її з допомогою телебачення. Будинок, в якому живу, сторічної давності. Кімнату в ньому, де фактично не було ні туалету, ні кухні, отримала ще моя бабуся. Маємо проблеми з дахом, не було каналізації. А туалетом наші жильці користувалися тим, який стояв у парку. Його так забили усіляким сміттям (приносили його сюди звідусіль), що вже все з нього текло через наш город у місто. Не раз зверталися до міської влади, аби вирішити ці проблеми, але марно. Нам збудували інший туалет – і все.
Якось дивилася кастинги на нові програми і у мене з’явилася думка: чи не спробувати покращити побутові умови за допомогою передачі «Без мандата»? Знайшла в Інтернеті на сайті усе про цю програму, відповіла на цілий перелік запитань, нічого, не придумуючи і нічого не просячи, й відправила. За деякий час забула про це. І тижнів через три – дзвінок з каналу. Мені повідомляють, що відібрали на передачу, правда, ще задали ряд запитань. Ось тоді стало лячно, і я попросила почекати день-два з відповіддю. Порадилася найперше з рідним дядьком. Він тоді сказав: «Що ти втрачаєш? Погоджуйся». Мої друзі, а це абсолютно адекватні, розумні люди, мене теж підтримали. Погодилася. І десь 2 вересня до мене приїжджають гості. Я чомусь чекала Червоненка, абсолютно не знаючи, хто буде. А тут приїхав зовсім незнайомий мені чоловік, думала, що це якийсь звичайний чиновник. Як виявилося, це народний депутат, бютівець, Михайло Волинець, який теж не знав, до кого і куди їде.
У готель, як інші, не втік
– Глядачів Михайло Волинець найбільше вразив тоді своїм стилем життя, а особливо харчуванням. Бо, як виявилося, він не їсть нічого вареного, а лише все натуральне, тобто «сироїд», – ділюся своїми враженнями.
– Чесно кажучи, мене теж це здивувало. Я приготувала борщ, відбивні, мала домашній сир, яйця. Він геть від усього відмовився. Всі продукти привіз із собою, навіть воду, яку настоює на камені шунгіт. Дуже багато різних горіхів. Каші він не варить, а лише запарює на гарячій воді. Правда, їв багато зелені, а в мене на городі фактично росло усе. Взагалі у нього дуже цікава філософія життя, до якої прийшов, як я зрозуміла, десь в останні роки. Займається фізичними вправами. Як тільки приїхав, то відмовився ходити в туалет на вулицю, але нікуди було дітися – ходив. Бо у мене, хто бачив, унітаз стояв, можна сказати, в коридорі.
Що мені не сподобалося? Чомусь з надто багато відзнятого матеріалу весь час показували ті кадри, де я виглядала вічно невдоволеною жінкою. Хоча в житті я абсолютно не така. Правда, я не люблю, коли на мене тиснуть. А тут приїхав чоловік, який звик, що його мають слухати і все має бути так, як він вважає за правильне, а я ніби так, стороння особа. Мене це трохи дратувало. І нарешті, якось в обід, коли донька Маша прийшла зі школи, ми залишилися самі і поговорили про життя. Тоді він якось по-іншому почав до мене ставитися і рахуватися з моєю думкою. З нами весь час жила редактор цієї передачі. Загалом п’ять чоловік, які приїхали з каналу, дуже хороші люди. Звичайно, я нічого для себе не просила. Все, що він мені зробив і купив – з власної ініціативи і за власні гроші, причому він не має ніякого бізнесу. Я йому дуже за це вдячна. Хоча мені було дуже неприємно, коли, купуючи в магазині побутову техніку, попросив чималу знижку. Я знаю цих людей, знаю, як важко у нас заробити копійку, і мені було дуже незручно, що вони мають мені, фактично, дарувати ці речі. Мене все запитують, чому відмовилась танцювати з ним у ресторані? Та як я могла танцювати, будучи у джинсах і кросівках, бо поверталися з магазину?
А загалом враження від Михайла Волинця дуже хороше. Приємно те, що він справді жив у нас, не втік, як деякі на інших передачах, в готель. Він нас запросив у гості до себе, його дружина теж золота людина. Накупляв подарунків, ще й передав книги моїм друзям, з якими познайомився. Нам зробили прекрасну екскурсію Києвом. І збулася мрія моєї Маші – вона побувала в дельфінарії, плавала разом з дельфінами – це теж організував Михайло Волинець. Коли його побили у Верховній Раді в грудні, ми з донькою їздили його провідувати у Феофанію. Йому це було приємно. На день народження Маші вислав гроші на подарунок. О, якби ви знали, якими героями ми стали після виходу передачі! Скільки до мене було запитань, яких завгодно, навіть і неетичних. Зараз уже все вляглося.
Чи вирішила ця передача проблеми? Фактично, ні. Але Михайло Волинець зробив непоганий ремонт для Галі, і тепер вона має ванну і унітаз, відділені відсувною стіною, невеличку кухню. А хворій сусідці депутат допоміг звести невелику прибудову. Всі думають, що гарний фасад будинку – теж його справа, та ще влітку до передачі це зробив сусід Віктор Куловер. А загалом для Галі, її доньки та й жильців будинку це була пам’ятна подія.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
Рівненська область
| Comments: |
