Міні-здравниця на пасіці

Пасічника Григорія Олександровича Теслюка із села Малятин Гощанського району, що на Рівненщині, знають далеко за межами рідного краю. До нього їдуть з Волині, Івано-Франківщини, Полтавщини, Донеччини, Дніпропетровська, Мелітополя, навіть з Криму! Він змайстрував на подвір’ї біля хати гігантські вулики, сон в яких допомагає зцілитися від різних недуг.
Танкіст із «солодкої» династії
Обійстя Теслюків – на окраїні села. Тут спокійно, немає ані людського гамору, ані шуму машин. Благодать… Навколо лише природа, чути спів пташок і дзижчання божих комашок.
– У нас в родині – ціла «солодка» династія, – зізнається чоловік. – І батько вулики тримав, і дід знаним бджолярем був, у колгоспі зо півстоліття пасіку доглядав! Тож біля цих комашок і я з дитинства. Так доля повернула, що й в дружини вибрав доньку бджоляра.
Але власна пасіка з’явилася не відразу. Зайнятися такою справою Григорія Олександровича змусив букет хвороб, набутих під час служби. Він – колишній підполковник. Каже, віддав здоров’я танковим військам, а взамін «заробив» радикуліт, остеохондроз і ще багато різних болячок.
– Маючи 46 років, при виході на пенсію, я нагадував «гачок» – так мене скрутило, – розповідає чоловік. – Треба було рятуватися, а бажання валятися по госпіталях не мав.
Взявся штудіювати різноманітну літературу, де описувалися методики лікування медом та продуктами бджільництва. І невдовзі забув і про біль у спині, і про інші недуги. Навіть батькові став поради давати. Той спершу скептично поставився до синових настанов. Але дуже швидко, переконавшись в їх дієвості, і сам почав дотримуватися рекомендацій Григорія.
– За двадцять років моя пасіка виросла з 15 вуликів до 60, – ділиться з нами чоловік. – Мед бджілки носять дуже добрий, бо неподалік є ліс, поля квітують. Для печінки важливо, щоб в ньому кульбаба була, для крові – гречка, для підняття гемоглобіну – ріпак. Тож від ранньої весни до осені мої трудівниці зайняті.

У ложі – 300 тисяч бджіл
Господар кличе мене на пасі-ку. Вбираю спецодяг – і йду знайомитися з володіннями бджоляра.
Спершу минаємо звичайні вулики, що стоять у кілька рядів. А за ними видніються справжні гіганти. Дивуюся: їх висота «доганяє» людський ріст, а довжина сягає двох метрів! Щойно відкриваю рота, аби запитати, для чого ж такі велетні на пасіці, як чую чужий голос:
– Григорію Олександровичу, можна вже вилазити?
Пасічник дає «добро» – і раптом вулик відкривається! О, не подумайте, на мене не кинувся бджолиний рій. З вулика вилізла… жінка.
Знайомимося. Пані Ольга приїхала з Івано-Франківська. Не сама – у сусідньому «вулику» оздоровлювався її чоловік. Пояснює: чотири години минуло, тож можна вже й підійматися. Цікавлюся у жінки, яка ж біда змусила її лягти у ложе зі трьомастами тисячами бджіл (саме стільки, як пояснив мені пасічник, є у кожному гігантському вулику-ліжку)? Зізнається, що давно допекли і підвищений тиск, і захворювання хребта. А щоб не лежати в лікарні і не ковтати пігулки жменями, вирішили спробувати іншу методику лікування. Результатом задоволена.
В інших двох «скринях» набиралися здоров’я мати з дочкою. Вони вже не вперше приїжджають до Теслюка з Рівного. Кажуть, побудуть на пасіці кілька днів – і добре почуваються цілий рік.
– Ви б бачили, як з цих вуликів сходять на землю своїми ногами ті, хто без сторонньої допомоги й кроку не могли ступити, – говорить жінка. – Хіба не диво? Після таких сеансів наче вдруге народжуєшся на світ. Здається, ось-ось полетиш, як ті бджоли.
Григорій Олександрович пояснює: так благотворно впливає на людину аура у вулику. Чоловік показує, як облаштовані такі ліжка. Отож, вони складаються з двох частин. У нижній – власне вулик з бджілками. Його «стеля» служить «лавою» для людей. Вона збита із соснових дощечок так, щоб між ними були мініатюрні щілини (аби пропускати п’янкий аромат прополісу та пилку, однак щоб через них не могли пролізти комашки). Також у верхньому «відсіку» є сітчасті віконечка для вентиляції, через які надходить свіже повітря. На лаву стелиться простирадло, на нього лягає й вкривається ковдрою людина. Незалежно від температури надворі, «погода» всередині тримається в межах 36-37 градусів!

У тих, хто переніс інсульт, відновлюється мова
– Для профілактики вистачить і кількох сеансів, – веде далі мову пасічник. – Однак якщо в людини недуга серйозно засіла, то доведеться полежати довше. Для хорошого ефекту потрібно пробути у такому вулику не менше чотирьох годин за раз. Успіх залежить від кількох складових. У першу чергу, позитивно впливає мікровібрація, що виникає під час роботи трудівниць, а також сильне біополе комах і фітонциди від продуктів бджільництва. Найкраще лежати тут вночі, коли всередині збираються усі бджоли. Вони віддають свою енергію хворим і після цього нерідко самі гинуть…
Днями на пасіку до Теслюка з Клевані син привіз батька, котрий переніс інсульт. Хворий не міг ні говорити, ні паралізованими рукою та ногою рухати. Після першого ж сеансу функції організму почали потроху відновлюватися.
Людську біду ніщо не спинить – ні погода, ні далека дорога. Для тих, кому складно щодня добиратися в Малятин, господар відвів кімнатку у власній хаті. Окрім сну на пасіці, чоловік радить гостям вживати медопродукти – кожному індивідуально, залежно від болячок, які привели до нього. Перга підвищує гемоглобін і допомагає при безплідді, лісовий мед бореться з хворобами очей, забрус лікує гайморові пазухи, прополіс має сильні антимікробні та антивірусні властивості, «бальзам» з прополісу та вершкового масла відмінно гоїть рани… А спеціальний еліксир, виготовлений пасічником з цілого комплексу продуктів бджільництва, допомагає боротися з недугами навіть тим, на кому офіційна медицина поставила «хрест».
Наталія КРАВЧУК,
Рівненська область
Фото автора

• Нравится
•