У якій Україні я хотів би жити
Господь благословив мене народитися і жити в Україні. Чудовій, мальовничій, неповторній, чарівній землі.
Це країна, створена Богом для процвітання, щастя, миру і любові. Де ще є така чарівна, милозвучна мова, де ще є такі пісні, що перевертають душу, де ще є таке блакитне небо і такі золоті лани?
І де ще є така зранена, багатостраждальна, спаплюжена війнами, голодомором, радіацією, нашою агресією, чварами і нелюбов’ю земля?
Ми не діти її, а злі пасинки, які нищать свою неньку, заганяють цвяхи у її болючі рани, продають її, топчуть, і причини цьому знаходять банальні, мовляв, життя таке, часи такі.
Міняти в нашій країні треба свідомість людей. Нам треба повернутися обличчям до Бога і просити у нього мудрості, щоб зберегти свою землю, і любові, щоб зберегти свою душу і душу українського народу.
І коли наші серця наповнить Божа любов, яка довготерпелива, лагідна, яка не заздрить, не чваниться, не горда, не поводиться нечемно, не шукає свого, не роздратовується, не гнівлива, не радіє з несправедливості, а тішиться правдою, усе покриває, всьому вірить, завжди надіється, все терпить і яка ніколи не перестає чекати, коли брат подасть руку братові і нарешті зрозуміє, що всі ми діти Божі на землі, і що нам нічого ділити, і рідна наша ненька-Україна достойна процвітання і слави. Коли в усіх церквах велично залунає молитва: «Боже великий, єдиний, нам Україну храни!», тоді почне відроджуватися наша Україна. І засяє вона, як дорогоцінна перлина в синяві озер, в зелені лісів, і ми з гордістю зможемо сказати: «Ми діти твої, Україно!»
Валентина ЮРИСТА,
м. Луцьк
| Comments: |
