Газ – не панацея для опалення
Підпис відсутній
Енергетична незалежність – передумова незалежності державної
Народ потроху прозріває, розуміючи, що газ – не панацея для обігріву будинків, і шукає альтернативні енергоресурси, щоб не мерзнути взимку й не витрачати на опалення великі гроші. Переконливе свідчення цьому – лист нашого читача й розмова із представниками бізнесу та влади, які знайшли заміну дорогому «заполітизованому» російському газу. Саме такі люди в майбутньому можуть зробити Україну справді самостійною. Адже головною умовою незалежності будь-якої держави є енергетична незалежність. Науково доведено, що якщо країна споживає понад 30 відсотків закордонних енергоресурсів, то вона не може бути незалежною. Ми споживаємо аж 70 відсотків!
Цікава з цього приводу думка економіста пана Андрія, прізвище якого з певних причин не називаємо. І не просто думка, а розрахунки, які дали велику економію коштів для організації, де працює:
– Україна отримала в спадок енергозатратну економіку, яка в чотири рази перевищує європейські енергозатрати на вироблення продукції. Це, безумовно, веде до банкрутства українських підприємств. А про конкурентоспроможність нашої продукції годі й говорити, якщо газова складова в американському продукті 1 гривня за 1 кубічний метр газу, а не 11,8, як у нас. Країни, які не мають дешевого газу, його економлять й шукають альтернативні енергоносії. Політика українського керівництва, яке й далі продовжує закуповувати дорогий ро-сійський газ, мені малозрозу-міла.
З цього приводу хочеться відразу зауважити: якщо врахувати, що ми надпотужна корупційна держава, то політика у газовому питанні відразу стає зрозумілою.
– І ось звичайна сільська робота, коли потрібно було просмолити двері в льосі, щоб не гнили від випарів вологи, змінила мій погляд на газ, – продовжує пан Андрій. – Варити смолу поставив на газ. Вона довго там томилась, але так і не розігрілася до потрібної консистенції. Довелося робити триногу й плавити смолу на сухих соснових обрізках. За 15 хвилин вона стала, як вода. Чесно кажучи, був вражений такою теплоємністю дров. Виходить, газ – не пуп землі, як нас переконують, особливо в роки незалежності. Наступного дня почав вивчати, скільки тепла виділяє та чи інша деревина і побачив, що 1000 метрів кубічних природного газу прирівнюється до 3,4 метра кубічних сухих соснових дров, 2,3 – сухих дубових дров чи 2,7 березових. Зробивши відповідні підрахунки, прийшов до висновку, що, використовуючи газ, наші підприємства опалюють свої котли не сосновими обрізками і навіть не обрізними дошками, а паркетом! Полічивши вартість дров, їх заготівлі й доставки, свої розрахунки дав керівництву нашої організації – один із чотирьох котлів у нас твердопаливний. Відразу був виділений КамАЗ, прийнято на роботу трьох дроворубів, і за літній період у 2010 році заготовили значну кількість дров, які добре висохли до зими. Економія вражаюча – 600 відсотків! Тобто це опалення в шість разів дешевше від газового. Навіть якщо деревина подорожчає, все одно буде дешевше, бо це відновлююча сировина. Недарма фіни вирощують енергетичну лозу, а норвежці, які забезпечені газом(!), спалюють місцеве паливо, а газ продають за кордон і за якістю життя одні з перших у Європі. Окрім того, деревний попіл – прекрасне добриво.
Те, що дрова цілком можуть замінити газ, переконливо свідчить ще один приклад – опалення у будинку мого знайомого. У нього в підвалі є два котли: газовий і на дрова. Їх конструкція нескладна, але досить ефективна. Коли сильні морози, працюють обидва. Хоча за останні чотири роки газовий котел жодного разу не підключався. Опалення дровами для мого знайомого, який мешкає у півтораповерховому будинку, після подорожчання газу втричі дешевше. Дрова закладаються в котел двічі на добу, а далі датчики регулюють їх згоряння. Знайомий каже, що якби зараз ставив котел, то обійшовся б без газового, поставивши потужніший на дерево.
Відмовилися від газу – й зекономили мільйон гривень
Голова Ківерцівської райдержадміністрації Леонтій Кричкевич вже давно прийшов до висновку, що треба позбуватися газової залежності і, ще працюючи на цій посаді у Маневицькому районі, взявся за впровадження альтернативних енергоносіїв. Зараз він переконаний, що вибрав правильний шлях і залишилося небагато, аби опалювати усі бюджетні установи у Ківерцівському районі з найменшими енергозатратами, а отже, зекономити кошти на інші соці-альні цілі.
– Насамперед скажу, що в галузі освіти у цьому році не використали жодної копійки на тверде паливо з 1 мільйона 90 тисяч гривень, закладених на опалення – вистачило торфобрикету ще з минулого сезону, – ділиться досвідом Леонтій Дмитрович. – А з цих грошей 250 тисяч взяли на заміну вікон. Зекономлені кошти витрачаємо лише на енергозберігаючі технології. Цікаво, що у 2006 році найдешевше було опалювати газом. Сьогодні найдорожче – електроенергією, незважаючи на те, що виробляємо її немало. Ціна на газ теж дуже висока, але вона нас не лякає, бо в Ківерцях нема жодної квартири, яка б опалювалася з комунальної котельні. Коли у 2006-2007 роках дозволили переводити населення на індивідуальне опалення, скористалися цим.
Найперше, прийшовши на роботу у Ківерці і знаючи, що торфобрикет не поступається своєю зольністю (один з показників якості твердого палива – авт.) перед вугіллям і навіть має вищий показник, перевів котельні на торфобрикет. Відразу зекономили 30 відсотків коштів. Згодом зацікавилися житомирськими котлами, які працюють на торфокрихті, щепі й тирсі. Встановили їх у шести школах району, і виявилося, що вони «спалили» менше коштів, ніж одна цуманська школа, яка опалюється газом, на який витрачено 300 тисяч гривень. Житомирські котли нічим не поступаються імпортним, які набагато дорожчі. Паливо закладається у бункер, з якого воно подається в топку у відповідний час – увесь процес регулюється автоматикою, залежно від заданої температури.
Енергозбереження – це створення тепла за найнижчою ціною, його передача з найменшими втратами і збереження у будівлі. Ми впроваджуємо це все в комплексі. Стосовно створення тепла, а це заміна котлів, питання в нашому районі майже вирішене, його передача – на 70 відсотків і збереження – лише на 30. Ті школи, які використовують для опалення торфокрихту, за сезон витрачають 15-20 тисяч гривень. Правда, колись торфокрихту не знали куди подіти і коштувала вона 17 гривень за тонну, то тепер 200 гривень, але це все одно дешевше, ніж опалювати газом. Хоча, встановлюючи нові котли, газові не викидали – стоять для підстраховки. Загалом можна сказати, що у 2010 році на опаленні зекономили один мільйон гривень. В цьому напрямку будемо працювати й далі, аби якнайбільше здешевити вироблення тепла і забезпечити максимальне його збереження. Відмова від газу – не відсталість, як це сприймалося раніше, а розумне використання коштів. Цим шляхом іде вся Європа, і нам теж його не оминути, якщо хочемо почуватися впевнено й незалежно від по-літичної ситуації.
Олег Бойко, директор Луцької будівельної фірми «Антон», теж прихильник альтернативного опалення. Його переконання базуються на власному досвіді:
– Наша фірма збудувала цілий мікрорайон, який опалюється без газу. Сьогодні ще не маємо економії, однак при черговому піднятті ціни на газ таке опалення буде рентабельнішим. Працюючи певний час у владних структурах, спостерігаючи за ситуацією навколо газових питань, не важко дійти висновку, що українській владі купувати газ чомусь вигідно. Більше того, закупівля цього палива передбачена угодами на десятки років наперед. Чому так гальмується індивідуальне опалення Кабінетом міністрів? (Свого часу міністр житлово-комунального господарства Володимир Рибак заборонив встановлення індивідуальних котлів.) Якщо встановити індивідуальні котли, його споживання в комунальній сфері зменшиться у п’ять разів і потреба в російському газі відпаде. Ця заборона зобов’язує нас користуватися послугами «теплокомуненерго», де газу спалюють на гривню, а тепла населення отримує на 35-40 копійок!
Потенціал альтернативної енергетики в Україні великий. Але комусь вигідно закачувати російський газ. Більше того, газифікацією сіл купуються голоси виборців. І ніхто не хоче пояснити людям, що якісний котел на тверде паливо, дрова, пресовану тирсу чи іншу сировину нічим не поступається газовому, а більш економний. Просто треба добре ознайомитися з можливостями кожного району і села, аби вибрати найоптимальніший варіант. Якщо люди це зрозуміють, вони відмовляться від газифікації. Їх треба навчити користуватися тим паливом, яке є і набагато дешевше від ро-сійського газу, щоб вони не входили в кожну зиму із тими самими помилками. Це робитиме нас більш незалежними, а отже, й сильнішими. А ще варто відмітити, що заготівля дров – це нові робочі місця, наведення порядку у лісосіках, податок у місцеві бюджети.
З кожною думкою не можна не погодитися. Ще є час, аби до зими щось змінити. Тим паче, що вже впродовж багатьох років бачимо, як на нас заробляють величезні гроші від найвищих державних посадовців до місцевих чиновників, закрутивши газові схеми так, що комар носа не підточить. На чому, на чому, а на газі, такому собі абстрактному продукті, якого ні в руку не візьмеш, ні оком не побачиш, найлегше крутити оборудки. І крутять.
У нас, простих смертних, є один вихід, аби позбутися газової залежності – позбутися газу як палива. Газова труба не зробить нас незалежними, це ми можемо зробити самі, залишивши її, «дорогоцінну», на пам’ять усім, хто до неї присмоктався.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА, Волинська область
| Comments: |
