Катамаран
Про таких, як мій дружбан, в народі кажуть «оригінал». Він увесь час у пошуку. То виготовляв з цементу «чисто» екологічний засіб проти колорадського жука, то висаджував картоплю в жіночих колготках. А для того, щоб було «два в одному», вводив шприцом горілку в плоди помідорів.
Ідею виготовлення катамарана з пластикових пляшок він втілював тиждень. А так як ми завзяті рибалки, вирі-шили провести «випробування» «судна» на воді, а точніше – на Білому озері. Взявши купу потрібних і непотрібних речей, ми на моєму автомобілі вирушили до озера. Сумніви щодо випробування стали виникати у мене під час вдягання гумових костюмів «хім-дим». Безліч шнурків для зав’язування на них зводили екстрене роздягання майже на нуль. Своїми міркуваннями з приводу цього поділився з дружбаном. Він витяг ножа і вручив його мені, сказавши, що парашутисти перерізають стропи. Повантаживши на катамаран рибальські снасті, ми відчалили від берега. Водні простори озера кликали нас до пригод та великої кількості риби, яка мала бажання потрапити на гачок наших вудок.
Як опинився у воді, не пам’ятаю, це було миттєво. На поверхні плеса я пробув недовго, бо вода набралась в «хім-дим», мене потягнуло на дно озера. Там я став, як дубова колодка, не маючи змоги поворушити ні ногами, ні руками. Втрачаючи свідомість, я прощався із сонцем, що світило крізь товщу води над головою.
Коли свідомість повернулась, зрозумів, що лежу на березі, а навкруги мене люди у камуфляжній формі, які надають мені допомогу. Над моїм посині-лим і переляканим лицем схилився дружбан. Як з’ясувалось, нас врятував патруль рибнагляду, який у бінокль помітив, що діється, і поспішив на допомогу. Вже біля вогнища і після першого «стопарика» почався «розбір польотів». «Постраждалі» і рятівники жваво обговорювали вади нашої плавучої посудини, дійшовши висновку, що вона має право на існування.
А мого дружбана після цих подій прозвали Катамараном.
Валентин ПОДШИВАЛКІН,
м. Камінь-Каширський
| Comments: |
