Волинських коровайниць знають у Росії, Білорусі та Польщі

Головнянські кондитери Валентина ОКСЕНТЮК та Тетяна МОРОЗ

Головнянські кондитери Валентина ОКСЕНТЮК та Тетяна МОРОЗ

Тетяну Мороз та Валентину Оксентюк із селища Головне на Волині знають не тільки жителі Любомльського району, але й далеко за його межами. За тридцять літ роботи кондитерами жіночки стали знаними майстринями випічки. Притому і зараз вони використовують у приготуванні солодощів тільки натуральні продукти, не додаючи ніякої «хімії».
Тетяна Іванівна – майстер-кондитер п’ятого розряду цеху Любомльського об’єднання підприємств ресторанного господарства. Її трудовий  стаж у цій галузі розпочався разом із відкриттям самого кондитерського цеху – тридцять літ тому. Згодом сюди прийшла на роботу і Валентина Оксентюк. Саме ці дві господині лишилися працювати й донині. Всі решта кондитерів або розрахувалися, або їх скоротили.
– Ми найвитриваліші, – посміхаються жіночки, які за роки спільної роботи стали добрими подругами. – Тепер молодь стільки не витримає працювати. Приходять дівчатка на практику в наш цех, потрудяться, а потім кажуть: «Дуже важко». Так, нелегко, адже робота цілий день на ногах. Під кінець зміни вони аж «гудуть», буває, що й спухнуть…
Тетяна Мороз пригадує, як вперше спекла самостійно пироги десь у восьмому класі. Отоді твердо вирішила: стане кондитером. Здобула відповідну освіту і своїй професії не зраджує.
– Були часи, що головнянський цех в місяць випускав по 7-8 тонн смакоти – коржі, печиво, булочки, різноманітні тістечка. Всього з 15 видів. Розвозили солодощі по школах і в сільські навколишні магазини, – розповідає Валентина Семенівна. – Звичайно, тепер менше випускаємо – десь до тонни. Випічку розбирають навчальні заклади. Користуються попитом у дітлахів заварні, рогалики, сочники, кекси.
Влітку господині йдуть у відпустку. А ще перекваліфіковуються у коровайниць,тож в цю теплу пору року мають чимало замовлень на весілля. Короваї в них виходять гарні і смачні – дво-, а то й триярусні.  Важить такий шедевр із тіста п’ять-шість кілограмів, вартує 180-200 гривень. Чаклують жіночки над ним майже день.
– Зараз багато хто замовляє короваї не тільки з лебедями, а на додачу ще й з маленькими лебеденятами. Або ж, наприклад, модним став весільний хліб у формі лісової корзини, де примостилися грибочки, а серед них – пляшка з шампанським. Дуже гарна композиція виходить, – додає Тетяна Іванівна.
Короваї майстринь частенько потрапляють на торжества до білоруських, російських та польських столів. Буває, що волиняни одружуються з іноземцями – і саме у  головнянських  кондитерів замовляють випічку. Жіночки розповіли, що гостям з-за кордону дуже подобаються наші ліщинові палиці, оброблені візерунками з тіста та квітами, якими прикрашають короваї. Були випадки, коли за ці весільні палиці гості платили… доларами, аби тільки мати вдома такий собі український подарунок.
– Ми їх завжди на  коровай виробляємо непарне число – 15, 11 чи 9. Так вже заведено, – кажуть.
Кондитери і дотепер у випічку кладуть тільки все натуральне: маргарин, яйця, цукор, домашнє молоко. Якщо це бісквіти – то тільки з хорошим коньяком. У прикраси йдуть тільки желатин, цукор та харчовий барвник. Тобто вони дотримуються колишньої рецептури. Господині з досвідом переконані, що випічка із натуральних продуктів набагато смачніша, пахучіша, корисніша.
Знаються жіночки і на приготуванні пасок та домашнього хліба. Правда, випікають його також під замовлення – на торжества. І ладні розпочати власну справу, але де у віддаленому селищі взяти кошти для старту? Хоча роботи й без того вистачає.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>