Десятирічна дівчинка врятувала життя малюку

У родині Антоніни та Василя Курилюків із Дубечного Старовижівського району на Волині три доньки-красуні. Юля вже покинула батьківський дім і працює у Міністерстві освіти в Києві. А от Катя та Марійка ще школярки. Обоє відмінниці. І обидві хочуть стати медиками, як мама. Схоже, що мамина наука вже згодилася десятирічній Марії. Адже минулого тижня вона витягла зі ставка сусідського хлопчика, що ледь дихав, і надала йому першу медичну допомогу.

Будинок подружжя Курилюків – на кутку, що постійно підтоплює. Хоч не хоч, а жителі змушені якось рятуватися від води. Викопують канави та ставки. Для гусей, качок – це рай. Є вода, є трава. Десятирічна Марійка Курилюк хоч і на канікулах, але не байдикує, має свої дитячі обов’язки – доглядає птицю, поки мама і тато на роботі.
…У той день, 5 липня, було усе, як завжди. Тільки по обіді Марійці здалося, що у ковбані якесь дивне похлюпування, зовсім не схоже на гусяче. Коли ж дівчинка ближче підбігла до копанки, то помітила, що в ній… борсається трирічний сусідський хлопчик Богданчик. Голова малюка, як поплавок, то з’являлася над водою, то зникала. Дівчинка, не роздумуючи, миттю вскочила у копанку і закричала: «Богданчику, дай руку!». Мабуть, допомогла мамина і татова наука – у будь-якій ситуації нічого не боятися, зосередитися.
– Тож я вхопила хлопчика і потягнула до берега. Дістати його з води не було проблем, адже за ці дні, що дощило, її рівень піднявся десь на півметра. І тепер вода –  на рівні з берегом, – розповідає Марійка.
– А ставок глибокий? – запитуємо.
– О, зо два метри буде...
– І що ти далі робила?
– Я поклала Богданчика на траву. У нього були заплющені очі. Тож почала натискати йому на сонячне сплетіння. Тоді Богданчик почав кашляти, а з рота потекла вода. І він відкрив очі. Не плакав, мабуть, не встиг злякатися. Я йому сказала йти додому, а сама також побігла до хати сушити речі.
– А де сонячне сплетіння? – цікавимося у дівчинки. Вона показує, як приводила до тями маленького сусіда і зауважує: «Мені мама показала де і на що нажимати, щоб привести людину до тями».
Мама Марійки – завідувачка ФАПом у селі Лютка, тато – знаний гончар. Тож коли вони повернулися з роботи, побачили, що одяг наймолодшої доньки сохне на сонці, а сама вона дуже рада, що їй вдалося врятувати дитину.
– Про те, що наш син тонув у ставку, я дізналася від Марійчиної бабусі Марії, – розповіла мама Богданчика Ольга Михалевич. – Після обіду він сказав, що йде до сусідського хлопчика Діми гратися. Ніколи до цього ставка не ходив. Минуло трохи часу, я кличу «Богдане, Богдане…», а він приходить весь мокрий. Почали з’ясовувати, що сталося. Аж жахнулися. Тонув… Але після цього випадку не встиг ні злякатися, ні захворіти. Як кажуть, добре, що добре закінчується. На нашому кутку кілька років тому був подібний випадок. Тоді хлопчика теж вдалося врятувати. А ставок батьки загорнули. Нині я ще більше переконалася, що за дітьми треба дуже пильнувати. І навіть в селі, де ніби все безпечно. Я вдячна Марійці, що вона така хоробра дитина і врятувала хлопчика. Вона взагалі молодчина, добре вчиться.
Зараз дівчинка перейшла у п’ятий клас. Коли навчилася читати, каже, треба спитати маму, бо не пам’ятає. А от із книжок із задоволенням полюбляє енциклопедії.
Пояснити, що пережив, сам Богданчик не може, бо погано розмовляє і постійно ховається за маму. Однак залюбки бере за руку свою спасительку Марійку і тулиться до дівчинки. А от до сумнозвісного ставка підходити близько боїться…
Наталія ФЕЩУК,
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

• Нравится
•