Поляки заробляють, працюючи на волинській землі

Мабуть, у Західній Україні нема села, де б хоч хтось не виїхав на заробітки за кордон. Гарують на будовах, прибиральницями-доглядальницями, рачкують на ягодах, рвуть фрукти… Бідкаються: роботи в Україні катма, тож змушені покидати рідну землю. Тим часом підприємливі іноземці їдуть працювати до нас. Зокрема, на Волині розпочала свою справу одна польська родина.
– В Україні роботи багато, – відразу зауважує пані Івона Вжешьнєвська. – Тільки ж ваші люди не дуже хочуть працювати, на мінімальну зарплатню не йдуть.
Вона з чоловіком Казімєжем та сином Міхалом приїхала в Україну десять літ тому. Думали лише відвідати знайомого. А побувши деякий час в гостях, вирішили залишитися. Купили хату в селі Війниця Локачинського району й взялися господарювати. Міхалу тоді було всього три рочки – нині вже закінчив сьомий клас. Хлопець ходить у звичайну сільську школу. Українську мову знає непогано. Мама радіє (хоч сама розмовляє виключно польською), бо ж хотілося б, щоб він, як виросте, продовжив батьківську справу.
А господарка у Вжешьнєвських ого яка велика! Вони займаються вирощуванням садових та городніх культур, мають декоративні та балконні квіти. Пані Івона зізнається: нині в них є понад 350 видів рослин. Стараються урізноманітнювати асортимент, постійно відвідують всеукраїнські виставки, їздять за кордон за новими екземплярами (а потім самі їх розмножують).
– Ми трохи землі купили, трохи орендуємо, – розповідає господиня. – Хотіли б ще розширитися, але нам не дозволяють. Скільки оббиваємо пороги і місцевої, і обласної влади, але нам кажуть: землі для вас більше нема.
Тим часом навколо територія пустує. А в поляків – ні сантиметра в бур’янах. Пані люб’язно запрошує оглянути свої володіння. Очі просто розбігаються від того зела. У невеличкому басейні – водяні лілії різних сортів (червона, жовта, рожева, помаранчева). У теплицях – декоративні квіти. На вулиці – чорниця, смородина, аґрус… Бачу вишні, груші, яблуні, різні хвойні. Поряд плететься рослина, схожа на виноград. Це ківі. Цікавлюся, чи ж плодоносить «екзотика» у волинських умовах.
– У нас все плодоносить, – гордо відповідає. – Ківі дає врожай на третій рік. Просто все потребує відповідного догляду.
Господиня каже, що найкраще поливати рослини вночі. Тоді вони гарно ростуть. Тож з чоловіком підіймається о… другій годині ночі й стає до праці. Щоб взимку дерева не пропадали, радить пізно восени добре їх полити. Каже, що вони, як правило, не мерзнуть, а потерпають саме від нестачі вологи.
Пані Івона за фахом – професійний городник, секретів усіляких знає чимало. У себе на батьківщині родина мала такий же бізнес. Випитую, чому ж тоді вирішили розпочати все з нуля в чужій державі. Відповідає, що в Україні вирощуванням від маленьких щеп до дорослих рослин сьогодні мало хто займається – конкурентів фактично нема. Наші підприємці переважно перепродують дерева та квіти. Тож нерідко їхній товар при пересаджуванні гине. А продукція Вжешьнєвських приживається майже стовідсотково!
– То нічого, що ми знаходимося тут, в глибинці, на нас працює «пантофльова пошта», – зізнається жінка. – Приїжджають за деревами, кущами та квітами не тільки з різних куточків Волині, а й зі Львова, Червонограда, Хмельницького. Везуть нашу продукцію навіть до Росії. Бо вона росте, не гине.
Наталія КРАВЧУК, Волинська область
Фото автора

• Нравится
•