Музей – у власній хаті

Українці здавна славляться як добрі господарі. У них все повинно бути як в тій пісні: „І ставок, і млинок, і вишневенький садок”. І ще хата, наче писанка. Від цього життя стає яскравішим. Жителі села Олеськ Любомльського району Володимир та Людмила Ткачуки у своєму новому і красивому будинку зробили своєрідний етнографічний музей, який постійно поповнюється старовинними експонатами та вишитими господинею картинами.Від таких людей набираєшся оптимізму і хочеться про них розповісти іншим. Вони не плачуться, не нарікають на долю, не проклинають владу, а будують красиву Україну у своєму селі, у своєму дворі, у своїй оселі.
– Планували зробити кладовку, але передумали і тепер не жалкуємо, – проводить екскурсію господар Володимир Іванович. – Ця старовинна скриня з кованими замками була на горищі у старій хаті. Спеціально розбирали причілка, щоб забрати її в наш музей. Ми переселилися в новий будинок у 2005-му, а вже через рік почали збирати експонати. Таким чином з’явився цей куточок української старовини. Хочу підкреслити: всі речі справжні, жодної підробки, – стверджує пан Володимир.
Тут і прялка, і плетене дитяче ліжечко, діжка, ступа, жорна, постоли, вишиті рушники і ткані рядна. Ще в експозиції є старий радянський радіоприймач, козацький клинок і німецький кортик. Володимир Ткачук розповідає, що про його захоплення старовиною знає весь район, тому колекція постійно поповнюється. Познайомився з іншими ентузіастами і тепер спілкується та обмінюється експонатами.
А ще олеський краєзнавець – мисливець, рибалка та пасічник:
– До бджіл завжди одягаю вишиванку, адже це українські істоти, люблять все національне. Тоді вони не жалять, – посміхається він, і ми не можемо зрозуміти, правду говорить чи жартує цей оптиміст.
Стіни у кімнатах прикрашені вишитими картинами. Екскурсію продовжує дружина.
– Збудували великий будинок, – розповідає господиня, – в ньому багато стін. Не хотіла я купувати якісь китайські чи турецькі картинки, а взялася вишивати власні на звичайному полотні. Найкраще працюється зранку, але не вистачає вільного часу.
Роботи пані Людмили вражають своєю майстерністю. Наскільки гарно і яскраво їй вдається передати відтінки! Без перебільшення вони варті того, щоб їх побачили волиняни на виставці. Але жінка каже, що це не так просто, адже все необхідно робити за власні кошти. А свої картини вона не продає. Вишиває тільки для дому і ще дарує друзям.
Кость ГАРБАРЧУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

• Нравится
•