Голова громади і у футбол грає, і автобусні зупинки будує

Володимирові Приймачуку громада вдруге доручила очолити Межиситівську сільську раду, що на Ратнівщині. Адже судять про голову по його справах. Коли ж запитали перехожих, чим же він заслужив на довіру виборців, відповіли: «Бо не лукавить. І працює. Якщо потрібно, то сам і за сокиру візьметься, щоб щось полагодити в селі».Володимир Андрійович на ці слова тільки посміхається, каже, що він сам нічого б не зробив, якби не люди. А багато говорити не любить. Коли шість років тому його вперше обрали сільським головою, то зібрав селян, де громада вирішила, що потрібно робити першочергово.
– Розпочали з освітлення, адже напруга в наших селах доходила до 140 вольт, що навіть телевізори у хатах не працювали. Довелося стукати в усі двері. Нас почули: лінії електропередач по селах поміняли. Закінчили і з газифікацією, – розповідає голова.
А потім він взявся за облагородження територій сіл. Найперше, зробили сільський стадіон та відродили футбольну команду. І сам голова показав приклад – ганяв за м’ячем не гірше молодих хлопців.
– Але ж на все потрібні кошти. Де ви їх берете, адже сільська рада віддалена, а виробництва, яке б поповнювало казну, – зась?
– Довелося знову просити де тільки можна. Залучали благодійників, і багато хто відгукнувся допомогти громаді, – зауважує голова. – То тільки легко говорити: нема грошей... Але хто стукає, тому відчиняють. Наприклад, багато що закупили Василь Колядюк та Сергій Кузмічов. При їх підтримці футбольна команда має тепер аж два комплекти форми. І так хлопці затято грають у футбол, що опинилися у другій лізі в своєму рідному районі.
На досягнутому Володимир Андрійович не зупинився. Адже в селі треба мати місце для проведення дозвілля. Тож вирішив відремонтувати в Межиситі сільський клуб, хоч дехто говорив, що легше його знести і почати будувати новий.
– Але  ж знову на кошти доброзичливців-меценатів ми його відремонтували! І тепер є де проводити репетиції хору, – продовжує керівник громади. –  Самотужки в селах збудували чотири дерев’яні автобусні зупинки.
 Навіть сільський голова тоді взявся за сокиру. Перші зробили в Голиках та Бродятино, згодом у Межиситі та Денисях. Тепер діти, під’їжджаючи до школи, не мокнуть під дощем просто неба, чекаючи автобус. А по селах розставили, також виготовлені громадою, смітники. Правда сільський голова бідкається, що хтось, а таки знайдеться і накапостить: один вже поламали.
А одна з найболючіших проблем – підтоплення. Природа щедро наділила цей край озерами, болотами, де можна побачити не тільки буслів, але й сірих лелек. Такий собі райський куточок! Однак, коли сходять сніги, тут ціла біда. Вода так підступає до людських городів і осель, що без гумовців і не пройти (люди самотужки покопали канали на городах, щоб знизити її рівень). Та ще більша біда, коли з озера вода підступає до дороги, що веде у село Залисиця. Цього року навесні довелося насипати піщану дамбу. Однак частину дороги вода забрала і майже місяць у село не ходив автобус. Громада сподівається, що кошти на підтоплення вони таки отримають.
А виживає село за рахунок власного господарства. 80 відсотків селян забрали паї, вирощують картоплю та моркву. Хоч число корів за рік зменшується на 10 голів, бо ціна на молокопродукцію нестабільна, зате коней не збувають. Купують люди трактори й іншу техніку. А коли приходить сезон ягід та грибів, то більше селян можна зустріти в лісі, ніж у селі.
От тільки переживає голова, що не можна людей привчити вивозити сміття у офіційно відведене місце. Каже, що, буває, викидають де попало. Душа болить, коли ламають лавочки на зупинках. Володимир Андрійович переконаний, що якби хулігани власноручно зробили те, що вони нищать, то в майбутньому рука на громадське майно не піднялася б.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото автора

• Нравится
•