Автограф волинському соловейку від золотого голосу України

Про незвичайне обдарування кажуть: «Дар Божий». Але щоб цей дар з юних літ розцвів самобутньо і філігранно, потрібна наполеглива праця над собою. Добре, якщо це розуміють батьки. Саме таке дбайливе і самовіддане подружжя Палюхів вдалося зустріти у поліському селі Сошичне Камінь-Каширського району. Завдяки їх старанню 12-річний син Василько здобув уже шість перемог на Всеукраїнських фестивалях та одному Міжнародному. Нещодавно він повернувся із «Артеку», де виборов друге місце на фестивалі «Таланти багатодітної родини». Василька зустрічали на вокзалі тато Микола і двоє менших братів Дмитрик та Андрійко. Усіх їх ми запросили до редакції.
– Васильку, коли ми приїздили до вас у Сошичне, мама не тільки тішилася твоїми успіхами, а й похвалилася, який ти у неї наполегливий та самостійний. Важко навіть повірити, що з десяти років ти сам тричі на тиждень їздив на заняття в училище культури та мистецтв до Луцька. Не важко було?
– Чом ні. Важко. Але без труда нічого не приходить само по собі. Їжджу, щоб навчитися гарно співати. Тепер уже з братом – удвох веселіше, – киває у бік Дмитрика.
– А як тобі відпочивалося в «Артеку»? Що сподобалося?
– Добре. Сподобались вожаті. Дуже хороший там персонал.
– А море?
– На море ми не так часто ходили, бо ще холодно було купатися. Сподобалося й те, що не було жодної вільної хвилини.
– Чула від мами, що тебе дуже засмутило друге місце.
– Так, бо я сподівався на перше. І всі говорили, що буде перше. Як співав «Музику землі», яку написав мій учитель Юрій Андрійович Максименко, член журі, народний артист України Віктор Тихонович Гурба, доцент кафедри культури і мистецтв Херсонського університету, витирав сльози. Пізніше ми з ним удвох заспівали «Ясени».
– Мама казала, що ти не любиш глупих, таких собі «тралі-валі» пісень, а співаєш тільки глибокозмістовні, українську класику. У такому юному віці не кортить заспівати щось веселе, дитяче?
– Ні, я зараз співаю більше оперним голосом. Він краще підходить до серйозних, а не дитячих пісень. У журі казали: у тебе рідкісний голос – просто Божий дар. Мені хочеться співати щось своє, волинське. Дуже люблю пісні Василя Зінкевича.
– А я люблю Миколу Баскова, – вставляє і своє слово Дмитрик.
– Твоя мама Ірина співала тривалий час у церковному хорі. І тато має талант до співу, і братик. А яку пісню ви любите співати усією родиною?
– «Рідна мати моя». А ще з братиками вже три роки поспіль виступаємо на благодійному концерті «Благовіст» по збору коштів для дітей-сиріт, який проходить під благословінням владики Ніфонта.
– У тебе вдома охоче передивилися фотоальбоми. Бачили тебе на світлинах із легендарним Чапкісом, композитором Павлом Дворським і золотим голосом України Ніною Матвієнко. На звороті фотографії – Нінин автограф «сонячному хлопчикові Василькові». Де і коли це було?
– Я дуже багато де побував і скрізь знайомився із відомими людьми. З Ніною Матвієнко – у її селі Неділище Ємільчинського району на Житомирщині, де проходив три роки тому Всеукраїнський фестиваль «Лелеченьки». За пісню «Зоре моя вечірняя» здобув перше місце. Хоча тоді ще музикою не займався професійно.
Тато Микола каже, що до його занять вокалом у музичному училищі сам вчив сина співати правильно, бо трохи вміє це ще зі школи.
– А з легендарним Чапкісом де сфотографувався?
– Він був у журі популярного музичного телепроекту «Крок до зірок». У перерві всі просилися з ним сфотографуватися напам’ять.
До речі, у цьому популярному телешоу Василька Палюха відібрали у двадцятку кращих із п’ятисот претендентів. Успішно пройшов він і одну восьму фіналу. Попереду – чвертьфінал. Хлопчик старанно готується. Не гоже не виправдати сподівань організаторів, які повірили у його незвичайні творчі здібності і висловили думку, що він – майбутня зірка. Але щоб стати зіркою, треба працювати до сьомого поту. Потрібні й кошти, яких у подружжя Палюхів негусто. Та на розвиток таланту своїх дітей вони готові віддати останнє. Мама старається тримати на контролі усі фестивалі і відправити на них сина. От тільки на міжнародний «Молода Галичина» їй не вдалося це зробити через фінансові труднощі. Подружжя Палюхів вдячне районній владі і багатьом добрим людям за підтримку. Особливо духовному наставнику Ніфонту, який завжди дає родині і Василькові своє благословіння.
Мирослава МАНЕЛЮК,
Волинська область
Фото Руслани ТАТАРИН

• Нравится
•