А ту біду руками розведу…
ФЕДОРОВИ на попелищі своєї хати
Геннадія Федорова ми застали за переодяганням маленької Ангеліни. Поряд крутиться трирічний Генчик, семирічні Валя із Юрчиком та на рік старший Діма. Виявляється, сім’я, так би мовити, збірна: у мами Наталки троє дітей від першого шлюбу, у тата Геннадія син і вже мають двоє спільних. Але, судячи зі всього, тут дітлахів на своїх і чужих ніхто не ділить.
Наталка розповідає, що познайомилася із Геннадієм в Борисполі, куди поїхала на заробітки після розлучення. Мовляв, вразила її та турбота і ніжність, з якою Геннадій ставився до свого маленького сина. Виховував його із шестимісячного віку сам, бо співмешканка покинула дитя і втекла. У 2007 Федорови купили у Головчицях невелику хатинку, а через якийсь час привезли сюди матір Геннадія, яка потребувала постійного догляду. Останні три роки вона періодично лікувалася у психіатричній лікарні, не усвідомлювала, що робить. Хвороба загострилася, і заради безпеки Федорови поселили матір у кімнаті, звідки винесли усі гострі і вогненебезпечні предмети.
– У ніч з 25 на 26 березня я прокинувся і пішов на другу половину до баби, заглянув – спить, з головою накрилася ковдрою, – згадує ті події Геннадій. – А вже рано вранці сусід гамселив у вікна і кричав, що ми горимо. Якби не він – ми б усі вчаділи. Першим ділом почав рятувати через вікно дітей, а коли повернувся за матір’ю – побачив стовп вогню. Мати згоріла на головешку, й пожежники опісля сказали, що пожежа почалася з її кімнати – мабуть, розколупала розетку…
Дерев’яна хата Федорових згоріла дотла за півгодини. Погорільців спочатку прихистили су-сіди, а потім їм дозволили жити у хаті-пустці. Хазяйка будинку, яка вже вісім років на заробітках, погодилася продати своє житло за 20 тисяч гривень. Тож Наталка із Геннадієм мають надію зібрати кошти і викупити її. Тільки не так це вже й просто зробити для сім’ї, яка два місяці тому почала своє життя із чистого аркуша.
У Хорупанській сільській раді, до якої належить село Головчиці, про Федорових відгукуються непогано. Мовляв, сім’я отримує допомогу по малозабезпеченості. Чоловік непитущий, діти доглянуті. Старший син Наталки, Пилип, живе з бабусею і татом у селі Озліїв, проте від матері не відірваний: на всі свята, вихідні та канікули приїжджає у Головчиці, та й прописаний тут. У ту трагічну ніч він якраз ночував у матері.
Світлана Головачко, спеціаліст по роботі із сільською молоддю Млинівського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, каже, що люди відгукнулися на біду Федорових майже відразу. Зносили одяг, посуд, іграшки, їжу. Односельці по-ділилися меблями, ковдрами, подушками і навіть шторами. У сільську раду приносили гроші зовсім незнайомі люди. Один підприємець дав дві тисячі гривень, інший чоловік з Донецька, який заготовляв у нас картоплю, вийняв з кишені 500 гривень. Попросив передати погорільцям зі словами: «У мого брата згоріла двоповерхова хата, я знаю, яка це біда…»
Федорови дякують усім, хто допомагає їм оговтатися і морально, і матеріально. Кажуть, що назбирали вже сім тисяч гривень для викупу хати. І дуже сподіваються, що добрі люди допоможуть їм зібрати необхідну суму для даху над головою.
Мирослава КОСЬМІНА,
Рівненська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
