Нововолинські ливарники виготовляли продукцію для нікарагуа
Для ефективної та успішної організації виробництва потрібні кваліфіковані кадри, сучасне енергоощадне обладнання і замовлення, стверджує засновник і власник заводу “Промлит” Андрій Самков. Підприємство створене на базі ливарного цеху Нововолинського ремонтно-механічного заводу в 1999 році. Спочатку тут працювало 30 людей і виготовляли різноманітні паркові скульптури, лавки, мангали, ліхтарі. Нині підприємство знають далеко за межами України: в Росії, Польщі, Чехії, Бельгії, Франції. Виконували замовлення навіть для Нікарагуа.
– Андрію Володимировичу, чому підприємство від виготовлення паркових прикрас, ліхтарів та мангалів перейшло на виробництво промислової продукції?
– Ми з цього розпочинали свою роботу, але нині наша продукція не зорієнтована на масового споживача, – розповідає Андрій Самков. – Тепер виготовляємо різноманітне обладнання для гірничо-металургійних комбінатів в Україні та за кордоном. І тому зараз наше підприємство називається завод “Промлит”. Ливарне виробництво – це досить складний процес, розпочинаючи від виготовлення форми і закінчуючи плавленням металу. Для такої роботи потрібні висококваліфіковані спеціалісти, які добре знають свою справу. Найголовніше, що наші люди хочуть і вміють працювати. У нас немає кадрової проблеми. Є кістяк колективу, і вони готують власних фахівців для заводу. Зараз на підприємстві зайнято 100 людей. З ними укладено колективний договір, в якому обумовлені наші зобов’язання та вимоги. Працівники щодня отримують молоко. Для них створено всі санітарно-побутові умови.
– Ливарне виробництво досить енергозатратне. Українська металургія споживає мільярди кубів газу. Який ви знайшли вихід з цієї ситуації?
– Ми одні з перших в Україні стали впроваджувати нові технології, які побачили у Німеччині та Туреччині. Провели технологічне оновлення всього виробництва. Придбали нові плавильні печі, очисне обладнання. Таким чином збільшили наші потужності. У нас немає ніяких газових печей, а встановлено електричні – нового покоління, вироблені у США. Стараємося працювати вночі, оскільки тоді дешевша електроенергія.
– Щоб стабільно працювати, потрібні постійні ринки збуту.
– Співпрацюємо з волинськими підприємствами, з комбінатами на сході України. У нас поліпшилися економічні стосунки з Росією, а це практично бездонний ринок збуту. Ми будемо виготовляти багато різноманітної продукції для наших східних сусідів.
– Яким чином вам вдалося вистояти в кризу, адже навіть значно крупніші підприємства припинили свою діяльність?
– Саме криза все розставила на свої місця і змусила підтягтися. Ми досить швидко переорієнтувалися на інший ринок. Виробництво не зупиняли і зберегли підприємство та колектив. Наші люди отримували зарплату.
– З кожним роком загострюється конкуренція. Щоб бути кращим і першим, необхідно чимось завоювати замовника. За рахунок чого вам це вдається?
– За рахунок ціни, якості та термінів виконання. Якість забезпечуємо завдяки сучасному обладнанню. Стараємося завжди бути на крок попереду в усіх технологічних новинках. Ми побували на аналогічних заводах у Європі і вчилися у них, дивилися, як їм вдалося оптимізувати своє виробництво. Кількісно виготовляємо 300 тонн продукції за місяць, а асортимент величезний. У нас мінімум 500 різноманітних замовників: від великих до дрібних. Це дає можливість ще й таким чином виживати, тому що ми ніколи не розраховували на одного якогось стратегічного клієнта. Раптом у нього щось не склалося, він відмовляється – і тоді доведеться зупиняти завод.
Кость ГАРБАРЧУК,
Волинська область
| Comments: |
