«Ми два тижні з овочесховища вивозили гниль…»

На одному із засідань Кабінету Міністрів України говорили про дороговизну на овочі. Мовляв, багато їх ввозиться з-за кордону, а своя інфраструктура знищена: овочесховища радянських часів розвалили, а натомість нічого іншого не збудували. Руслан Хомич із Кроватки Рожищенського району на Волині також переконаний, що вирощувати картоплю, моркву, капусту, буряки, не маючи де їх зберігати – абсурд. Не даремно ж іноземці дивуються, коли бачать біля сільських осель кагати з городиною...
Закопана в землю капуста в кагатах підгниває, як і морква. Картопля може прорости. А це – великі збитки. Руслан Хомич, чия біографія почалася із колгоспу (є навіть запис у трудовій книжці), переконався, що виходити на великі партії городини без зручних овочесховищ – затратна справа. Він, вчитель військової підготовки та фізкультури, залишив школу, щоб зайнятися підприємництвом. Почав реєстрацію фермерського господарства «Лебедія». За 10 літ одноосібного господарювання площі під овочі наростив з 12 до 300 гектарів.
– Для душі веду в школі тільки гурток, бо сільська робота вимотує повністю, – розповідає. – Особливо багато клопоту навесні та восени.
Руслан Миколайович взяв у Доросинях в оренду землю. А неподалік – закинуте колгоспне овочесховище, яке за борги виставили на продаж. Минулого року разом зі своїм компаньйоном його купив.
– Велике приміщення овочесховища було дуже знищене. Дерева попадали на покрівлю, все протікало, а всередину, бувало, без респіраторів не можна було зайти. Ми два тижні вивозили з приміщення гниль. Брали шахтарські лампи й лізли у вентиляційні тунелі, щоб розчистити. Зняли старий дах, все перекрили, під кожною з 300 крокв зробили вентиляційну систему. Тобто все продумали до дрібниць, адже збереження овочів в Україні сьогодні – велика проблема. Тож мислили задля майбутнього: як все зробити, щоб зекономити на електроенергії, щоб у приміщенні була стала температура повітря, адже вже минулої зими в овочесховищі картопля, капуста, морква лежали, складені на висоті чотирьох метрів. І дивіться, як збереглися аж до травня! (Руслан Миколайович показує залишки овочів, які і не згнили, і не зморхли – авт).
Тож не дивно, що його продукцію великими партіями закуповують для виробництва дитячого харчування. А великі партії – це значно вища ціна, ніж продаж її кілограмами перекупникам.
Був час, коли Руслан Хомич сам шукав ринок збуту. Навіть до Криму дорога довела, де він у спальних районах Сімферополя продавав свою картопельку, пригощаючи горожан для реклами і вареною. Сьогодні його робочий день починається з дзвінка на Львівський сільськогосподарський оптовий ринок «Шувар», де він цікавиться ціною на овочі.
– Тепер до мене вже телефонують, щоб забрати продукцію. Бо знають, що вони фурою можуть заїхати в овочесховище і завантажити цілу машину, – показує свої володіння підприємець. – Навіть дехто із доросинців зберігав овочі тут. До речі, найкраще вони розпродаються саме в лютому. Взимку моркву, картоплю, буряк так активно не купують: є ще запаси з осені. Але щоб мати гарний врожай, треба мати і гарне насіння, техніку. Я, наприклад, придбав сівалку, якою задоволений, бо на гектар посівів капусти я використовую всього жменьку насіння. Отака економія. Але сівалка дуже дорога, тому я їжджу на старому-престарому авто, – посміхається господар.
– А як сім’я ставиться до того, що Ви так багато вкладаєте в овочівництво?
– Деколи нарікають, але розуміють мене. Бо це моя робота, хоч і ненормована. Зате ми дуже тішимося, коли десь їздимо з родиною відпочивати. Остання поїздка – в Карпати. Хоча нині гаряча пора, і про відпочинок годі мріяти.
Адже, окрім доросинівського овочесховища, Руслан Хомич викупив такі ж приміщення і в Березолуках та Переспі. Є овочевий напрямок господарювання – треба й по-хазяйськи планувати інфраструктуру галузі.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

• Нравится
•