Вознесіння Господнє
Підпис відсутній
Це свято належить до дванадцяти найбільших свят у церковному році й відзначається на сороковий день після Пасхи.
Після свого Воскресіння Ісус Христос, як знаємо з «Євангелія», явився своїм учням у Єрусалимі і звелів чекати пришестя Святого Духа. Святий Іван пише: «І вивів за місто їх аж до Віфанії; і знявши руки Свої, поблагословив їх. І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись. А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю». І так само Святе Письмо говорить про останню настанову Спасителя своїм учням. Промовивши їм: «Мир вам!» далі сказав: «Ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх во ім’я Отця і Сина, і святого Духа, навчаючи їх зберігайте все те, що я вам заповів, і я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця світу».
У «Євангелії» від Марка та Луки та в «Діяннях Святих Апостолів» розповідається й про свідків, хто бачив вознесіння Ісуса. Це була Богородиця та апостоли. Євангеліст Марк пише, що Ісус, зібравши учнів, сказав: «Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангеліє. Хто увірує, той буде спасенний, а хто не увірує, то буде осуджений. Ім’ям моїм виганятимуть бісів, на хворих будуть руки класти і добре їм стане».
Однак першоджерела нічого не згадують про святкування цього празника. Знавці обряду й християнства прийшли до думки, що у перші три століття після вознесіння його відзначали разом зі святом Зішестя Святого Духа. І лише у IV столітті воно стає загальновизнаним, Сократ навіть писав, що це «всенародний празник».
Його своїми проповідями возвеличили такі святі як Іван Золотоустий, Григорій Ніський, Єпіфан Кіпрський, Лев Великий та інші. А рівноапостольна цариця Олена у IV столітті поставила храм в честь свята саме на місці Христового Вознесіння.