Золото Речі Посполитої переховувалося у луцькому банку
Довгий, похмурий і трохи дивний кортеж, який складався з тридцяти автомобілів і автобусів, 7 вересня 1939 року швидко рухався по володимирському шосе на схід. Тієї ночі з Любліна до воєводського центру Волині була перевезена значна частина золотовалютного запасу Другої Речі Посполитої, яка раніше зберігалася у сховищах Центрального Польського Банку у Варшаві.
38 тонн золота у злитках
Автобуси охороняли групи військових жовнірів і поліцейських. В автівках їхали здебільшого цивільні. Шлях автоколони був сповнений небезпек і несподіванок, адже фашистські війська потужно наступали на Польщу. На розбомблених дорогах панував хаос. Ворожа авіація робила нальоти.
Колона прибула у Луцьк темної ночі. Проїхавши вулицю Костюшка, авто повернули ліворуч на Ягеллонську, в кінці якої біля православного собору повільно завернули на Бернардинську і в’їхали в огороджений зі сторони вулиці високим металевим парканом, а з тильного боку – бетонними плитами двір нової триповерхової будівлі Польського Банку. Службовці і люди у формі стали розвантажувати з автобусів важкі металеві скрині, наповнені… золотими злитками і монетами.
Чому ж золото Польщі потрапило у наше місто і яка доля чекала його далі? Влітку 1939 року над Польщею нависла загроза війни, вторгнення на її територію німецько-фашистських військ. В урядових колах почали вирішувати, як зберегти золотовалютні запаси країни. За офіційними даними, на серпень 1939 року Польський Банк мав 38 тонн(!) золота в злитках, окрім того була велика кількість золотих монет. Загалом польські золоті запаси оцінювалися на більше як у 460 мільйонів злотих, що на той час становило майже 87 мільйонів американських доларів. Певна кількість золотовалютних запасів була розміщена за кордоном – на депозитах у банках Англії, Франції, Швейцарії, США. Частину, зважаючи на тривожний час, було перевезено на схід і заховано у банках Бреста, Любліна, Замосця і Седліц. Все ж значні золоті запаси, вартістю понад 193 мільйони злотих, зберігалися у головній скарбниці Центрального Польського Банку у Варшаві.
1 вересня фашистська Німеччина напала на Польщу. Гітлерівські війська просувалися вглиб країни і наближалися до столиці. Потрібно було негайно рятувати золото, щоб воно не потрапило в руки німців.
Із Варшави перша партія національного багатства була відправлена у Люблін. Але війська Вермахту наступали так швидко, що постало питання про вивезення золота у південно-східному напрямку далі вглиб країни. Було вирішено, що новим місцем його зберігання стане Польський Банк у Луцьку.
Французи відмовилися повертати скарб полякам
На Волині скарб пробув усього кілька днів. Війна розгорталася, нависала загроза і з боку Радянського Союзу. Всі золоті запаси зі східних теренів – Луцька, Бреста, Замосця і Седліц – за винятком 3800 кілограмів, які залишилися у Дубні «для особливого розпорядження польського уряду», до 13 серпня було перевезено ближче до кордону з Румунією, у містечко Снятин.
Потім золото ще довго кочувало. Румунію пройшло транзитом. У Констанці його мали перевантажити на морське судно, але пароплава у порту не виявилося. За сприяння англійців його вдалося повантажити на невеликий танкер, який перевозив нафту. Він відплив у Стамбул. Та тут вже чатували німецькі й радянські агенти. З Туреччини шлях скарбу проліг до Бейрута. Звідти – до Франції, де формувався польський еміграційний уряд під керівництвом генерала Сікорського. Проте, коли у травні 1940 року і на цю країну напала армія Вермахту, золото Польщі знову опинилося в небезпеці. Нарешті 17 червня скрині з цінним вантажем погрузили на корабель. Польські банкіри надіялися, що пливуть у Сполучені Штати. Але судно несподівано взяло курс на південь. Так золотий вантаж таємно прибув у столицю французької колонії Сенегал – місто Дакар.
Попри різні перипетії, ця історія таки мала щасливе закінчення для Польщі. Франція капітулювала перед фашистською Німеччиною й відмовилася повертати полякам їхній національний скарб. Тоді втрутилася Англія. Британській ескадрі було доручено штурмом взяти військову базу в Дакарі. Операція провалилася. Поляки знову повернулися до переговорів з французами. Владнати справу вдалося після розміщення американських і англійських союзницьких військ у північній Африці. У січні 1944 року польські банкіри прибули в Дакар, щоб забрати золоті запаси. Скарб перевезли і розмістили у банках Англії, Канади і Сполучених Штатів. Здавалося, більше проблем не буде. Але золото офіційно було повернуто уряду, який перебував у вигнанні, а в Польщі після її визволення від фашистської Німеччини до влади прийшли комуністи, країна потрапила під вплив Радянського Союзу… Знову виникли суперечки між народною владою і еміграційним урядом. Та, незважаючи на це, у 1946 році за рішенням західних держав золотовалютні запаси були повернуті польському народу на відбудову поруйнованого війною краю.
Про поневіряння золотих запасів Другої Речі Посполитої детально написав польський історик і публіцист Ян Врубель у статті «Воєнна доля польського золота». Але про ці пригоди можна було б писати детективний роман-епопею. Кілька цікавих сторінок у цьому творі міг би зайняти і Луцьк, разом з імпозантною будівлею банку, яка і нині стоїть на вулиці Градний Узвіз. Але тут уже давно приміщення Національного банку України.
Феодосій МАНДЗЮК
(За матеріалами польської преси)
| Comments: |
