Мій добрий знайомий розповів мені таку придибенцію. Одного разу в порядній гостині з друзями йому випало добряче, як то кажуть, «взяти на грудь». Приїхавши додому, без зайвих слів роздягнувся і пішов у свою кімнату відпочивати. Та після «чесних трудів» сил вже не вистачило забратися на ліжко, тому прийшлося лягти на підлозі. Оскільки вночі в голову лізли різні кошмари, то бідолаха крутився-вертівся у сні і таким чином опинився горілиць під ліжком, де й заснув сном праведника. Та під ранок природа взяла своє і змусила іти до вітру. Чоловік попробував підвести голову та, вдарившись об днище ліжка лобом, знову впав горілиць. Розплющивши очі, побачив, що кругом темнота (просвіту двох вікон, що були в кімнаті, не видно).
Майнула страшна думка: похоронили живцем! Оговтавшись трохи, почав обстежувати своє ложе. Притримуючись логічного мислення (хміль вже як рукою зняло), став простягати в сторону по підлозі праву руку. Мабуть, місяцехід не рухався так обережно, досліджуючи незнайому поверхню супутника землі, як рука, що боялася наткнутися на бокову стінку домовини. Випроставшись на всю довжину і не зустрівши опору, мозок блискавично спрацював і дав команду ногам і рукам боком вибиратися із «пастки». Скільки було радості і життєвої наснаги, коли побачив світло з вікон і стало зрозуміло, що все-таки живий і у своїй кімнаті!
Феодосій КІСІЛЬЧУК,
с. Перевердів,
Млинівський район,
Рівненська область
Comments: |